Читати книгу - "Нам воно святе! Пісні січових стрільців"

на цвинтарі німецького міста Новий Ульм. Прийшла пора велика
Вірш Антона Лотоцького. Музика Миколи Угрина-Безгрішного Прийшла пора велика, Грізна мов грім дика. Весь світ в страшнім огні стоїть, Валяться мури й скали, Тріщить стіна й зі стали, У бій, молодці, жваво йдіть! Дрожить престол вже царський, Народе мій лицарський, Пора позбутися кайдан! А дух Шевченка з вами І славні всі гетьмани Ідемо враз в кровавий тан. Гей ми, стрільці січовії, Стяги в нас малинові, Ми перші в бій за волю йдем, Червоную калину На все, не на хвилину, Високо, гордо піднімем! Одна нас думка лучить, Ніщо нас вже не змучить, Нам всім доріженька одна! За волю України, За кривди, кров, руїни, Ніяка праця не трудна! Бо ми – стрільці одважні, Ми не раби продажні, Народ за нами весь піде! Очистимо Вкраїну, Усунемо руїну, Царів, деспотів всіх зметем! Гей ми, стрільці січові, Стяги в нас малинові, Ми перші в бій за волю йдем! Червоную калину, На все, не на хвилину, Високо, гордо піднімем! Іван Франко

Українського письменника, поета, публіциста, перекладача, ученого, громадського і політичного діяча Івана Франка (27. 08. 1856, с. Нагуєвичі Дрогобицького п-ту – 28.05.1916, м. Львів) ще за життя любили і ненавиділи водночас. Але ненавиділи все-таки більше, ніж любили. Очевидно тому, що був він вічним нонконформістом (non-conformism – «незгода»). Ще з глибокого дитинства майбутній поет не мав звички схилятися перед чужим авторитетами. А якби навіть тоді пристав на численні пропозиції австро-угорського уряду про співпрацю, у нього не було б жодних матеріальних клопотів. Проте Іван Якович натомість вибрав тернистий шлях: він завжди боровся з державною системою. Через це мав постійні арешти і нестачу грошей. Його цькували поляки та австрійці і, що найболючіше, свої – українці. І все це за небажання Франка миритися і коритися.

У душі він завжди залишався селянином, який мав унікальний розум, дивовижну енциклопедичну пам’ять і впертий, твердий характер, що не сприймав подвійної моралі того середовища, яке то влаштовувало пишні овації, то завдавало удару в найболючіше місце. Франко своїми творами й взірцевим прикладом особистого громадсько-політичного життя