Читати книгу - "Науково-практичний коментар Земельного кодексу України"

Згідно із ч. 2 ст. 87 ВК України, водоохоронна зона є "природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється". Правовий режим водоохоронних зон визначається ч.ч. 3-5 ВК України.

На підставі ч. 5 ст. 87 ВК України порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлений ПКМ "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" від 08.05.1996 №486.

В Україні існує практичний досвід встановлення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг вздовж великих і малих річок, навколо водосховищ, озер, ставків та інших водойм за межами населених пунктів та в межах сільських населених пунктів. Такі роботи виконувалися Інститутом землеустрою УААН, Інститутом "Водпроект", іншими проектними організаціями. Практичного досвіду робіт по встановленню водоохоронних зон уздовж морів, зокрема, на території міст і селищ станом ще на 2001 р. не було. Одним із перших прикладів таких робіт є роботи, виконані на замовлення Одеської міської ради Інститутом землеустрою УААН в рамках експериментального проекту із встановлення прибережних водоохоронних захисних смуг вздовж Чорного моря на території Одеського заводу сільськогосподарського машинобудування ВАТ „Одессільмаш”[157].

   1. Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

   2. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

   3. Державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.

   4. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, прове­дення науково-дослідних робіт тощо.

5. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

До частин першої та другої. Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЗКУ, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Між тим, відповідно до п. "ґ" ч. 3 ст. 83, п. "г" ч. 3, п. "д" ч. 4 ст. 84 ЗКУ передача земель водного фонду у приватну власність заборонена, крім випадків, встановлених "цим Кодексом". Такими випадками є (ч. 2 ст. 59 ЗКУ, ч. 8 ст. 7 ЗУ "Про фермерське господарство") безоплатна передача у власність замкнених природних водойм (загальною площею до 3 га). На наш погляд, під замкненою водоймою мається на увазі водойма, що повністю знаходиться всередині земельної ділянки, яка передається у приватну власність.

Крім того, ч. 2 ст. 59 ЗКУ передбачає право власників "у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми" (ця норма продубльована щодо фермерських господарств у ч. 8 ст. 7 ЗУ "Про фермерські господарства"). Не забороняє закон і придбавати землі водного фонду, що вже перебувають у приватній власності.

На наш погляд, не можуть бути підставою для розширення переліку випадків, у яких можлива приватизація земельних ділянок водного фонду (смуг відведення), положення ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про меліорацію земель", за якою "землі, зайняті окремими об'єктами інженерної інфраструктури меліоративних систем ..., а також: землі, виділені під смуги відведення для них, надаються у користування або у власність суб'єктам права власності на меліоративні системи... " (виділення додане - A.M., P.M.). Такий висновок слід зробити, виходячи із того, що ЗКУ, прийнятий пізніше від Закону, не передбачає можливості приватизації смуг відведення.

До частини третьої. Правило, аналогічне положенням коментованої статті, закріплене у ч. 2 ст. 85 ВК України. Державними водогосподарськими організаціями, згаданими у ч. 3 ст. 59 ЗКУ, є органи Держводгоспу України: облводгоспи та басейнові управління водних ресурсів (Дніпровське, Дністровсько-Прутськє, Західно-Бузьке, Південно-Бузьке, Сіверсько-Донецьке, Кримське, Деснянське), управління каналів (Дніпро-Інгулець, Головного Каховського магістрального, Північно-Кримського, Інгулецької зрошувальної системи)[158].

Слід наголосити, що право вторинного землекористування ("тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами") землями водного фонду, передбачене ч. 3 ст. 85 ВК України, суперечить положенням чинного ЗКУ, зокрема, ч. 5 ст. 116, яка передбачає можливість надання земельних ділянок у користування лише після вилучення у попередніх користувачів.

До частини четвертої. Щодо правового регулювання земельно-орендних відносин див. ст. 93 ЗКУ та коментар до неї. Існує проблема у співвідношенні положень ч. 4 ст. 59 ЗКУ, яка передбачає можливість оренди "водойм", та положеннями ст. 51 ВК України, яка регламентує відносини із надання в оренду "водних об'єктів". Як видається, надання в оренду "водойм" за ЗКУ фактично має означати надання в оренду земельних ділянок, у той же час, що мається на увазі під "орендою водойм" у ВК України - незрозуміло: адже для спеціального водокористування орендар повинен отримати спеціальний дозвіл, і вочевидь, оренда водойми не передбачає права використання її дна (див. ст. 86 ВК України).

До частини п'ятої. Використання земельних ділянок для любительського та спортивного рибальства здійснюється в порядку т. з. загального природокористування. Таке користування, за загальним правилом, здійснюється безоплатно, без закріплення за користувачами та без надання відповідних дозволів, крім випадків, передбачених