Читати книгу - "Як відірватися перед весіллям, Аліна Амор"

Глава 14.1. Джунглі

Деміан зупинив неспішну ходу і різко обернувся до мене, насупивши брови:

- Ви впевнені?

Я кивнула.

- Звідки вам це відомо?

- Я не розкриваю свої джерела! - і весело хмикнула.

Не казати ж, що всі відомості отримані мною через підслуховування брата та його друзів, а також обмін плітками з подругами?

- Але можете мені вірити - вони правдиві, - уже серйозно додала я.

Граф замислився та попрямував далі.

- Крістіна вийшла заміж за герцога сім років тому, - пригадуючи, повільно промовив він, - Тоді таких чуток про герцога Мілоського не ходило, і, хоча вона зі збіднілого роду, навряд чи батьки віддали б дочку за чоловіка, обвішаного боргами. Якраз фінансове питання було вирішальним у виборі цієї партії, я це точно знаю, - Деміан знову подивився на мене, злегка примружившись, - Коли почалися його фінансові проблеми?

- Щонайменше уже кілька років як. Він відомий картяр, а пару місяців тому в закритому чоловічому клубі "Карт-бланш" відбулася гра століття, як її тепер називають. Тоді Александр програв сто тисяч золотих, немислиму суму, це навіть більше ніж вартість його родового замку, який він відтоді безуспішно намагається продати, але покупця на ці руїни поки що не знайшлося. Усі, хто оглядав замок, сходяться на тому, що він не вартий таких грошей.

Поки я розповідала, Деміан уважно й серйозно дивився на мене, а потім знову подивився на море, потираючи підборіддя:

- Після ваших слів, уся ця історія з Крістіною виглядає вже зовсім в іншому світлі, - він знову зробив паузу, - Її поведінка... Вона була дещо дивною та нервовою, не схожою на неї, але ми давно не бачилися, і я не надав цьому значення. Наступний незрозумілий момент, про який я вже думав, але не знайшов йому пояснення - хто бачив нас разом і доніс її чоловіку?

Я кисло усміхнулася:

- Після того, як я влаштувала там вибух? Збігся ж цілий натовп!

Граф весело хмикнув:

- Так, але одразу після вашої ефектної втечі я накинув на Крістіну завісу невидимості, і вона встигла піти, поки гості не підтягнулися. Ніхто не міг її побачити, - він замовк, згадуючи ті події, а потім продовжив розмірковувати в голос, - А через кілька днів по тому до мене заявився герцог Мілоській і викликав на дуель. Я намагався вирішити питання миром, тим паче, що ніяких доказів зради, чуток або будь-якої іншої шкоди для нього не було, але він наполегливо домагався дуелі. Це все було дивно, дуже дивно, ще тоді варто було про це замислитися, але наступні події відволікли мене від цих думок. Але що, якщо його метою було, не привертаючи особливої уваги, обеззброїти єдиного архімага з вашого супроводу? Якби ви не увірвалися тоді на балкон, можливо, до нас з Крістіною незабаром завітав би герцог власною особою і як ображений рогоносець у відчаї зламав би мені руку ще тоді. Маючи для цього ніби як усі підстави. А так довелося шукати притягнутий за вуха привід щоб заявитись до мене додому та влаштувати дуель. Далі був замах на Жака дю Блесі за два дні до відплиття, через що ваш брат змушений був залишитися в Амідеї, потім отруєння команди, зникнення цілителя з ліками, поява на судні могутнього артефакту, здатного спричиняти бурю й змусити кракена накинутися на корабель. Мені про таке навіть не доводилося чути раніше... Хм... - він замислився, - Можливо, хтось намагається таким чином розладнати союз між нашими королівствами, зірвавши весілля?

Я геть сторопіла від його слів та пробурмотіла:

- Я... Я не знаю...

Але Деміан і не слухав мене, продовжуючи розмірковувати в голос:

- Чому в це втягнутий герцог Мілоський? Який його інтерес тут?

- Не знаю... - повторила я, - Він мій дядько, але ми з ним рідко спілкуємося. Але конфліктів із герцогом у нас з Райаном ніколи не було. Крім того, він не особливо впливова особа у політиці, більше гульвіса й завзятий картяр, незважаючи на свій вік...

Граф кивнув моїм словам:

- З огляду на фінансові проблеми Александра та удар по репутації, оскільки він досі не повернув борг, імовірно, йому пообіцяли грошей за цю послугу. Якщо він лише пішак у чиїйсь грі, то цілком можливо, що й не знав фінальної мети цієї авантюри, а саме замах на вас.

- І ви думаєте, що герцог погодився використати дружину в такий спосіб? - шоковано запитала я.

Деміан гидливо скривився:

- Зневірені й залежні від своїх задоволень люди й не на таке здатні. А тут руйнувалася його репутація, місце при дворі, фінансове становище… Все його звичне і таке комфортне життя.

- Але хіба його репутація не постраждала через чутки про дуель?

- Гадаю, якби не довгий язик, короткий розум та бажання помсти Антуана, ніхто й ні про що б не дізнався. Схоже, мета Александра була в тому, щоб розіграти спектакль і виправдати те, що він в кінці кінців зробив. Оскільки довелося змінювати початковий план і призначати дуель, у неї виявилися втягнуті такі недалекоглядні та імпульсивні люди, які не вміють зберігати чужі секрети.

Розмовляючи так, ми дійшли до скелі, і вона перегородила шлях берегом, довелося обходити її та зайти в густі джунглі без стежок. Дерева тут були високими, оповитими гнучкими ліанами й кучерявими рослинами-паразитами. Густе листя ховало небо і тільки зрідка пропускало яскраві сонячні промені, а внизу панували зелені сутінки. Деміан витягнув із сумки довгий широкий ніж, подібного до якого мені не доводилося бачити раніше, й почав прорубувати просіку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍