Читати книгу - "Морок. Повірити у неможливе., Лія Тан"

Глава 63

Дорогою Нестор та малюк відривали Злату від гнітючих роздумів, та все одно не могла позбавитися їх.

Настя зустріла брата з нареченою та племінником з розпростертими обіймами. Непосидюча Вікторія, постійно гралася з малюком. Навіть за столом старалася зачепити його.

Перейшли у вітальню, дівчина присіла поруч, і доки Нестор розмовляв зі сестрою, Вікторія розпитувала Злату про те, яке у них з дядьком буде весілля. А тоді на мить опустивши очі, спонтанно й тихо поцікавилася.

— Злато, це правда, що ви з Авраменко розійшлися, бо ти зрадила його?

Стоцька набрала повні легені повітря. Вже пройшло стільки часу, вона вже навіть не згадувала про Дениса, але ця тема їй не приємна.

— Вікторіє, навіщо це тобі?

Пригорнула Власія до себе. Не зовсім розуміла допитування дівчини.

— Просто цікаво. — Знову тихо відмахнулася дівчина.

— Ні, Вікторіє, все було навпаки. І якщо, чесно, я не хочу це обговорювати. — Вирішила бути щирою з племінницею чоловіка.

— Тобто, навпаки? — Кліпнула очима дівчина.

— Тобто зрадив Авраменко. — Запевнила.

Злата не могла збагнути, для чого це цій юній красуні, яка очевидно її відповіддю була шокована.

— А чому всі досі говорять, що це ти йому зрадила?

Злата лиш посміхнулася на ці слова, граючи з сином.

— Денис розпустив ці чутки, адже на той час, моя подруга вже була від нього вагітною. Наше весілля мало відбутися у серпні, а дитина в нього народилася у вересні. Коротше, Віко, навіщо тобі це? — З цікавістю заглянула в очі дівчини.

Вікторія змінилася до невпізнанності, вся зблідла, й тремтячими вустами промимрила.

— А він писав мені, що він зараз вільний, що його серце нікому не належить...

Злата кліпнула, почуте шокувало. З усього зрозуміла, що племінниця Нестора переписується з Денисом. Важко зітхнула. Їй шкода малу. Хоча поведінка Авраменко шокувала.

— Віко, я не можу тобі вказувати, але Денис не той, за кого себе видає. Мені потрібно було десять років, щоб це зрозуміти. Хоча здається знала його дуже добре. Якщо для тебе це так важливо знайди в соцмережах Ліку Бриль. Це моя подруга, і теперішня половинка Авраменко.

Вікторія збентежено кліпала очима. Скидалося, що не вірила у почуте.

— Ти не обманюєш? — Розгублено запитала.

— Навіщо мені це, Вікторіє. Я щаслива з Нестором, і мені ніхто окрім нього не потрібен.

Племінниця Романова перебувала на емоціях. Злата бачила як вона схопила телефон, відразу увійшла в одну із соцмереж. Вирішила не підглядати за нею, граючись з малюком.

— Злато, ми з Настею відлучимось на хвилинку. — Лагідно повідомив Нестор.

Дівчина посміхнулася йому, проводжаючи поглядом. Вдоволено зітхнула, «Як добре, що він справді вижив і тепер знову поруч!».

— Злато! — Зірваним голосом покликала її, племінниця Романова.

Оглянулася, Вікторія простягнула їй телефон, на якому побачила Дениса та Ліку, яка на руках тримала дівчинку.

— Це вона? — Зі сльозами на очах запитала.

— Вона.

Вікторія схлипнула, й зірваним голосом зізналася.

— Він сказав, що це його сестра. — Заридала дівчина.

Власій великими очима часто кліпав дивлячись на неї, що вмивалася сльозами. Злата напружено оглянулася. Вони лише у двох, швидко взялася заспокоювати Вікторію, а, то здавалося малюк зараз розплачеться разом з нею.

— Віко, припини, а, то Власій почне плакати разом з тобою.

Дівчина розмазувала сльози по обличчі, стримуючи емоції, зірвано зашепотіла.

— Він такий романтичний... Я закохалася у нього, як тільки побачила.

Злата зітхнула та вирішила бути відвертою з цією юною красунею.

— Мила моя, ти для нього не більше ніж розвага. Я більше ніж переконана, що ти в нього не одна така.

Притримуючи сина пригорнула дівчину до себе, прошепотівши.

— Він не вартий твоїх сліз, красуне. Твоє щастя, ще по переду, та й до того ж Авраменко, вже більше ніж рік, у Франції здається, тож роби висновки сама.

Почулися кроки, з-за колони. Вікторія поспішно витерла сльози, але червоне обличчя доньки відразу помітила Настя.

— Що трапилося?

Злата бачила як налякано глянулася на матір Вікторія, зрозуміла мати не в курсі про захоплення доньки. Тому вирішила дещо обманути сестру Нестора.

— Власій граючись потрапив в око Вікторії пальчиком.

— Це не страшно. — Зітхнула Настя. — До весілля заживе. Такий маленький образив таку велику. — Глузувала.

— Мамо! — Обурилася Вікторія.

Нестор присівши біля Злати забрав у неї сина. Знову обговорювали весілля. Все не могли визначитися з датою. У сумочці Злати задзвонив телефон. Потягнувшись вийняла його. Сан Санич. По спині пройшовся мороз, наляканий погляд стрибнув на Нестора серце забилося частіше. Перепросивши, відійшла трохи осторонь. Тремтячими руками зняла слухавку.

— Злато, повертайтеся додому. — Навіть не вітаючись не своїм голосом попросив начальник охорони.

— Що трапилося? — Серце вискакувало від страху та хвилювання.

— Галина потрапила ДТП.

— Що з нею? — Відчувала як все тіло затремтіло, а на очі напливла сива пелена.

— Жива, але дуже важка.

Чула уже не чітко прихилившись до колони, ноги підкосилися, тіло не слухалося. Відчула лише, як голосно б’ється серце.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍