Читати книгу - "Самотній татусь шукає няню, Агата Авенс"

Розділ 40 Денис

Лікарі розпочали невідкладне лікування, спрямоване на зупинення кровотечі і підтримку здоров'я Лани та її майбутньої дитини. Стан Лани залишався критичним, і кожна мить була дорогоцінною в боротьбі за її життя і здоров'я.

Я відчував безсилля і безпомічність, але в той же час він не втрачав надію і віру в успішний вигляд. Моє серце було наповнене тривогою і молитвами за Лану і нашу майбутню дитину, яка вже відчувала перші труднощі на своєму шляху до світла.

Після тривалих і напружених днів у лікарні, коли стан Лани залишався критичним, я відчував, що моє майбутнє залежить від прийняття надзвичайно важливих рішень. Я стояв біля вікна у коридорі лікарні, дивлячись на зорі, які починали світити над містом. Мої думки були змішані — від вагань про Лану та їх майбутню дитину, до питань, які турбують багатьох батьків.

"Чи зможу я впоратися з усім цим?" — думав я, змахнувши пальцем по скляному вікну. Моє серце наповнювали сумніви і страхи, адже я вже відчував відповідальність за Марка, якого ми усиновили, і тепер перед мною стояла думка про ще одне дитя. Я хотів бути сильним і підтримуючим, але не знав, чи вистачить йому сил на все це.

Подумавши про Лану, що лежала в палаті, я зрозумів, що наша любов і підтримка один одного допомагали мені знайти внутрішню силу. Вона була моєю опорою в найскладніші моменти, і вона вірила в мене як батька.

"Ми разом зможемо все пережити," — вирішив я, збираючи в собі рішучість. Я зрозумів, що батьківство — це процес вчитися, рости разом і приймати виклики, які надходять. Не зважаючи на сумніви, я відчував, що готовий зробити все можливе для своїх дітей і Лани, щоб забезпечити їм щасливе і безпечне життя.

Повертаючись до Лани в палату, я обняв її ніжно, передаючи свою невимушену впевненість і любов.

- Ми разом в цьому, Лано. Я обіцяю, що буду тут для тебе і для наших дітей. Ми все переживемо разом, — сказав я, відчуваючи, як моє серце наповнюється надією на майбутнє.

Після напружених тижнів у лікарні, стан Лани нарешті почав покращуватись. Її лікування виявилося успішним, і медичний персонал вирішив виписати її додому на відновлення. Я був розчулений, коли ми повернулися на ферму разом. Марк так скучив за своєю мамою. 

- Лано, я так радий, що ти знову з нами, — сказав я, обіймаючи її під порогом їхнього дому. Я був готовий повторювати це знову і знову.

Лана була втомленою, але щасливою повернутися додому.

В той самий день Кок влаштував справжнє свято на фермі, щоб привітати Лану з поверненням. Він організував величезний вечір з гарячими стравами, музикою та веселощами. Для нас це було несподіваною, але приємною відповіддю на важке перебування в лікарні.

- Це все для тебе, Лано. Ми так раді, що ти з нами знову, — сказав Кок, пропонуючи їй свій найкращий шедевр кулінарного мистецтва. Його руки майже загоїлись, і він вперше за місяць тішив нас своїми стравами. 

Після повернення Лани на ферму, Кок вирішив зробити щось особливе для неї, щоб привітати її з поверненням і підняти настрій після важких часів у лікарні. Він згадав, що Лана завжди особливо любила його яблучний пиріг, який він готував у вільний час.

Отже, під час свята, яке він організував, Кок приніс на стіл ароматний, щойно випечений яблучний пиріг. Він відніс його до Лани з усмішкою і виразом турботи на обличчі.

- Лано, ось твій улюблений яблучний пиріг. Я сподіваюся, що він тобі смакує, — сказав він, ставлячи пиріг перед нею.

Лана була приємно здивована і вдячна за такий непередбачуваний подарунок. Вона взяла в руки ложку і обережно взяла перший кусочок. Солодкий аромат яблук і карамелі заповнив кімнату, даруючи атмосферу тепла і затишку. 

- Дякую, Коку. Це просто чудово, — сказала вона, смакуючи кожен шматочок.

Кок радісно посміхнувся і заспокоївся, бачачи, як її обличчя засяяло радістю. Цей момент став символом відновлення і єднання на фермі, де кожен був часткою сім'ї, яка підтримувала одне одного у найважчих часах.

Я, тримаючи на руках Марка, теж був на сьомому небі від щастя. 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍