Читати книгу - "Українське письменство"

Мутив, як на селі москаль… (обратно) 25

У Котляревського:

Як ніч покрила пеленою… (обратно) 26

Багатий на живі деталі опис раю, але й йому бракує мальовничості, тонкої психологічності Котляревського:

Де глянь — кумедії, розривки. Мов в ярмарок о проводах… Все грища: ті гуляють в кепа, Ті в ятці около вертепа; Ті реготять коло циган; Ведмідя з трубами спиняють І пісні під цимбал співають, Так весело, куди не глянь! (обратно) 27

«Нехай же і пан Гребенкин викине Полтаву, що переробляє з московської; нехай, кажу, не боїться нічого, та, як кажуть, іздасть типом; так там і таке буде, що хоч не хочеш, а заколупне тебе за душу, а де й серденько защемить; буде й таке, що, читаючи, слізоньки тільки кап-кап!» («Супліка до пана іздателя»).

(обратно) 28

Чистий переклад, без домішки травестії, не завжди вдавався у нас і пізніше, в 60, навіть 70, 80 рр. Для прикладу пошлюсь на Софоклову «Антігону», в перекладі П. Ніщинського (1832—1896), одного з найкращих і найдосвідченіших тодішніх перекладачів. Хіба в знаменитому софоклівському хорі, що має прославити геній людини, ми не читаємо в нього:

Ревуть звірі, шумлять води, буйний вітер дує, А над ними, над усіми чоловік царствує… Вітер гне-ламає верби, а йому й байдуже: Сидить собі та й співає: Ой, не шуми, луже!

Ні дать, ні взять, як троянці Котляревського, що, від’їжджаючи од Сицилії, затягують пісень — «козацьких, гарних, запорозьких».

Варт порівняти переклад Ніщинського (Байди) з російським перекладом проф. Зелінського.

Вірш 320 у Зелінського:

Болтать на диво мастер ты, я вижу.

В українському перекладі:

Гай-гай, вітряком ти десь певно вродився, та й мелеш.

Вірш 326—327 у Зелінського:

А не найдешь виновного, узнаешь, Как горек гнусного стяжанья плод…

В українському перекладі:…

…А як винуватого зараз Мені не найдете, побачите ви, вартовії, Яку можна цяцю за продану душу купити (в. 365—366).

Вірш 572 — у Зелінського:

И ты постыла, и любовь твоя.

У Ніщинського, в його українському тексті:

Обридла мені ти з весіллям своїм аж до чорта (в. 623).