Читати книгу - "Майдан. Таємні файли"

Росія запустила тему, що війну розв'язала „Свобода“ через мовний закон, а наші партнери. Вони постійно нам дорікали: це ви розпалюєте, це через вас».

Ігор Кривенький: «На нас лили бруд, казали, що це „Свобода“ зі своїм Законом Колесніченка-Ківалова винна, і забулися, що законопроект подавав Кириленко, а не ми. Нас зробили винними, хоч ми й казали, що це не горить, можна почекати тиждень-два».

За день після цього ми побачили черговий крок із реалізації домовленостей партій-переможців щодо розподілу посад.

«На президентському сайті president.gov.ua почали з'являтися укази, підписані виконуючим обов'язки Президента України Олександром Турчиновим... Також присутній указ про призначення генпрокурором Олега Махніцького».

(УП, 25.02.2014)

Це прізвище дуже скоро почали згадувати у пресі у зв'язку з дивними звинуваченнями.

Олег Тягнибок: «На Майдані було троє провідних юристів, які захищали арештованих майданівців — по одному від кожної фракції опозиції. І Махніцький серед них виявився єдиним, хто мав досвід роботи у прокуратурі, тобто відповідав кваліфікаційним вимогам. Тому посаду прокурора логічно отримав він. Перший місяць роботи Махніцький мав велику популярність, бо виходив до преси, відкривав справи, ініціював арешти. А потім його почали компрометувати як представника „Свободи“. Лещенко нібито побачив Махніцького на Липках, і одразу зробив висновок, що Махніцький купує квартиру. Махніцький і „Свобода“ стали жертвами інформаційної війни, розв'язаної такими, як Лещенко».

Але це вже було трохи згодом. А поки тривав розподіл посад в уряді.

Ігор Кривецький: «Ми запропонували зробити так: посади між собою не ділимо, а беремо професійних людей і думаємо, як їх контролювати. На це не погодилися, і кожна партія почала виставляти свої кандидатури. Нам було тяжко, у нас люди в уряді не працювали і ми не до кінця розуміли їхні професійні можливості. Партнери кажуть: нічого, хлопці тямущі, потягнуть. Потім зібралися на Раді Майдану, сіли за стіл і затверджували кожну кандидатуру. Нам запропонували посаду віце-прем'єра та два міністерства — АПК та екології. На міністра оборони вони хотіли свого кандидата, але той напився і не прийшов, тоді нам дали й Міноборони. Ми вирішили, що міністром оборони буде Тенюх, який був найпрофесійнішим серед майданівців. Міністром АПК мав бути Мирний, але виявилося, що у нього немає вищої освіти — це тепер під Луценка змінили закон, а ми тоді наївні були і не розуміли, що можна міняти закони».

Справді, за якісь два роки подібні питання почали вирішувати дуже просто, як із кандидатом на посаду генпрокурора Юрієм Луценком.

«Верховна Рада ухвалила зміни, які дозволяють призначити генеральним прокурором людину без юридичної освіти».

(УП, 12.05.2016)

Ну а тоді доводилося все-таки маневрувати кадрами.

Ігор Кривецький: «У нас ще не було призначень, були лише домовленості — а вже почалися гнівні листи проти наших кандидатів: не може бути такий-то головою, бо він не об'єднає Львівщину. Мохник, Швайка, Махніцький у всьому винні. Ми не розуміли, що відбувається, — треба було працювати, а нас паралельно на всіх каналах мочили. Ми — найгірше зло.

Іще у 2013 році ми створили Уряд національної альтернативи, Сич був прем'єром, чому ж і пішов на віце-прем'єра. Тенюх і там був міністром оборони. А Мохник і Швайка міністрами не були. Коли з'ясувалося, що Мирний не має освіти, запропонували Швайку як досвідченого юриста. Не треба було Мохника і Швайку ставити на міністерства — із хороших депутатів вони потрапили у болото, в якому погано орієнтувалися. Не розуміли, що допомоги не буде, партнери-професіонали, які у владі були не один раз, вміли обливати брудом будь-кого. Але за одного битого двох небитих дають».

А «битих» свободівців ставало дедалі більше.

Ігор Кривецький: «Після цього почалася інформаційна війна з нами, на місцях, де ми мали голів обладміністрацій, і де тепер, з новими керівниками, проблем не менше, а навіть більше, ніж було тоді».

Звісно, можна все це пояснити політичною конкуренцією у зв'язку з виборами Президента, на яких лідер «Свободи» Олег Тягнибок висунув свою кандидатуру. Проте це почалося значно раніше, і ми можемо знайти докази тому у повідомленнях іще 2013 року.

«Головний редактор видання „Цензор.нет“ Юрій Бутусов заявляє, що невідомі силовики захопили комп'ютери в офісі ЗМІ на вулиці Турівській».

(УП, 09.12.2013)

«Цензор.net» був тоді завзятим критиком «Свободи». А от офіс, з якого силовики вивезли комп'ютери, належав «Батьківщині».

Ігор Кривецький: «Ми все думали — чому „Цензор.нет“ під час Майдану мочить „Свободу“? Вважали, він регіональний. І тут нападають на офіс „Батьківщини“, а там — сервери „Цензора“. Ми до Турчинова: як це так? Він у відповідь щось про вільну пресу та незалежних журналістів».

Та й після виборів Президента компанія проти «Свободи» не припинилася. Головним об'єктом звинувачень став Олег Махніцький, попри те, що він уже залишив посаду генерального прокурора.

«Екс-голова Генеральної прокуратури Олег Махніцький купив п'ятизірковий готель „Hyatt“ у центрі Києва. Про це в ефірі телеканалу „Інтер“ заявила українська письменниця Ірена Карпа, натякнувши на корумпованість екс-в.о. генпрокурора, який представляє ВО „Свобода“».

(ForUm, 27.09.2014)

Не знаємо вже, навіщо наша колега зробила це, але подібні заяви сипалися з усіх боків. І найкраще їх характеризує у своїх інтерв'ю сам об'єкт звинувачень.

Олег Махніцький: «Після відставки з Генпрокуратури відносно мене почалася чорна піар-кампанія — в суспільство почали вкидати велику кількість брехні, начебто я став власником дорогого готелю „Хаятт“ у Києві, що в мене є нерухомість в Лондоні, що я мав намір викупити цілий поверх в житловому комплексі бізнес-класу „Новопечерські Липки“, що в мене донька навчається в Англії при тому, що в неї навіть візи британської нема... Словом, маячня!».

(Главком, 19.01.2015)

Ігор Кривецький: «Кримінальної справи проти Махніцького не порушувалося ніколи. Порошенко йому подякував, квіти вручив у Верховній Раді, призначив радником. А тут почалося: Махніцький купив квартиру в Лондоні, Махніцький разом зі мною купив „Hyatt“».

Олег Тягнибок: «Для наступних прокурорів — Яреми і Шокіна — Махніцький був корисним, бо повідкривав справи, які вони потім закрили і списали все на Махніцького. Але коли „Свободі“ закидають Махніцького, треба враховувати, що одразу після призначення він написав заяву про вихід з партії. Упродовж своєї тримісячної діяльності він кроку не зробив без узгодження з в. о. Президента Турчиновим та рішень РНБО. Якщо „Свобода“ і має питання до Махніцького, то вони стосуються того факту, що він одразу переметнувся під крило Порошенка. А якщо питання є в інших — ми тільки за, хай відкривають кримінальні провадження. Але думаю, вони це не зроблять, бо Махніцький багато знає і може розповісти, як саджали і