Читати книгу - "Тінь перемоги"

Генерального штабу генералу армії Антонову. Це єдиний радянський генерал, удостоєний цього ордена.

Відразу після війни рішенням уряду і вищого командного складу Червоної Армії другим орденом «Перемога» був нагороджений Сталін. Але він відмовився цей орден прийняти.

У 1978 році був виготовлений орден «Перемога» номером 20. Ним був нагороджений Маршал Радянського Союзу Брежнєв Леонід Ілліч. Після смерті цього полководця указ про нагородження був скасований, оскільки не відповідав статуту ордена.

Короткий підсумок. Сталін спочатку нагороджував Жукова і Василевського, потім - себе. Так було не тільки з орденами, а й зі званням Маршала Радянського Союзу. Жукову це звання Сталін надав 18 січня 1943 року, Василевському - 16 лютого, собі - 6 березня 1943 року.

За орденом Червоного Прапора в Жукова і Сталіна рівність. Цей орден за час війни був знецінений рясними роздачами, і на тому рівні, де знаходилися Сталін і Жуков, великої цінності не становив.

За іншими орденами в Жукова рівно подвійна перевага. За два роки до смерті Сталін все ж погодився прийняти другий орден «Перемога». Вийшла рівність з цього ордену, але з орденів Леніна та Суворова все одно у Жукова збереглася подвійна перевага.

2.

Крім орденів існувало звання Героя Радянського Союзу. До цього звання покладалася Золота Зірка. Відразу після введення цього звання виникло протиріччя. Орден Леніна - вища державна нагорода. А Герой Радянського Союзу - це не орден, а звання. Як поєднувати Золоту Зірку Героя і орден Леніна? Що важливіше? Сталін знайшов просте рішення: до Золотої Зірки видавати й орден Леніна. В указах писали: «Надати звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі Золота Зірка» Кавалер вищої державної нагороди мав орден Леніна. А Герой Радянського Союзу - і Золоту Зірку, і орден Леніна. Так Сталін вирішив протиріччя.

Але було встановлено - орден Леніна вручається тільки до першої Золотої Зірки, але не до наступних.

Жукову Сталін присвоїв першу Золоту Зірку ще в 1939 році. За Халхін-Гол. За час війни додав ще дві. Жуков став тричі Героєм Радянського Союзу.

У принципі, була допущена велика помилка. Будь-якій людині, скільки б геройства він не проявляв, звання Героя слід було надавати тільки один раз. Двічі Герой і тричі Герой - це ніби як двічі хірург або тричі танцюрист, двічі великий, тричі могутній і чотири рази прекрасний. І якщо героєм можна було бути двічі і тричі, то де межа? Тому було вирішено більше трьох Золотих Зірок не давати. Тричі Герой — межа.

Поки був живий Сталін, тричі Героїв Радянського Союзу було троє - Жуков і два авіаційних полковники, Кожедуб і Покришкін.

Серед радянських генералів і маршалів Жуков був єдиним з трьома Золотими Зірками. У Рокосовського - дві. У Василевського - одна. Другу Василевський отримав пізніше, за війну з Японією у вересні 1945 року. У Сталіна - жодної. І тоді генерали й маршали вирішили зробити Сталіна Героєм Радянського Союзу. Це звання йому надали, але він відмовився від Золотої Зірки.

Через п'ять років, у 1950 році Сталін після довгих умовлянь погодився прийняти Золоту Зірку і другий орден «Перемога», але ніколи їх не носив.

З моменту, коли Сталін погодився прийняти Золоту Зірку, Жуков став в три рази більшим Героєм, ніж Сталін. А поки Сталін відмовлявся приймати звання Героя Радянського Союзу, рахунок за Золотими Зірками був 3:0 на користь Жукова.

І цього йому було мало.

3.

Не міг Жуков миритися з тим, що у нього всього лише в три рази більше Золотих Зірок, ніж у Сталіна. Не міг спокійно жити, знаючи, що крім нього є ще два тричі Герої Радянського Союзу.

Але четверту Зірку за законом отримувати не належало. Що накажете робити? Залишалося порушити закон. Жуков закон порушив. 1 грудня 1956 року він сам собі надав звання чотириразового Героя Радянського Союзу. І повісив на свої могутні груди четверту Золоту Зірку. У решти Маршалів Радянського Союзу по одній або дві. У деяких - жодної. У Жукова — чотири!

А за що четверта?

З ласки на втіху. У мирний час узяв та й повісив собі на день народження. Так би мовити, «враховуючи великі заслуги і у зв'язку з шістдесятиріччям». Ніколи до цього звання Героя не привласнювали на ювілей. Це нагородження Жукова - потрійне порушення закону.

По-перше, не можна давати четверту зірку.

По-друге, не можна давати на ювілей. Звання Героя давали за подвиг.

По-третє, Жуков до цієї Золотої Зірки повісив собі на груди ще й орден Леніна. (Маршали Радянського Союзу. Москва. 1996. Стор. 36) А це, як ми пам'ятаємо, порушення закону. Орден Леніна належав тільки до першої Золотої Зірки, але не до наступних.

До цього святкували Сталіну і 50 років, і 60, і 70. І нікому в голову не прийшло надавати Сталіну звання Героя Радянського Союзу просто так, ювілею ради.

На 60 років, у 1939 році, дали Сталіну Героя Соціалістичної праці. Але це не бойова нагорода. Та й було за що. По крайній мірі, в 1939 році країну, керовану Сталіном, не розкрадали, як при наших «демократах».

На 70 років не дали Сталіну ніяких Золотих Зірок, хоча він уже вважався генієм усіх часів і народів.

А Жуков собі на 60 років повісив бойову нагороду. Щоб її заслужити потрібно зробити подвиг. Де ж подвиг? І тоді жуковські лизоблюди придумали пояснення: Жуков отримав четверту Золоту Зірку по праву, все його життя - суцільний подвиг.

Жуков знецінив звання Героя Радянського Союзу. В Росії, яку ми втратили, існував орден святого Георгія. Особливий престиж цього