Читати книгу - "Безумці, Олександр Ашотович Насібов"

Він здирає шолом.

Невиразно видно сірий, у заклепках борт субмарини, що пропливає поблизу. Де ж міна?

Руки нишпорять у піску. Намацали, обхопили снаряд. Міну притиснуто до грудей. Пелла, як сліпий, оббігає її пальцями.

Ось він, детонатор!

— Нуль… — шепоче Пелла.

І ривком повертає лімб.

Човен підкидає, кренить. З пробоїною в борту він опускається в киплячу каламуть.

Мчать угору волоті водоростей, бульбашки повітря та соляру, спливає, кружляючи, розчавлена мурена.

А осторонь Карцов б'ється з Абстом. Перший вибух не завдав їм шкоди — удар було ослаблено відстанню. Та ось висадив свою міну Пелла. Карцова боляче штовхнуло в груди, заклало вуха. Повітряний мішок респіратора тріснув, до легень увірвалась вода. Ледве живий, він зірвав шолом, скинув пояс з вантажами і виринув на поверхню.

В грудях — сильний біль. У роті відчувається смак крові.

Де ж Абст?

Карцов занурює голову у воду, напружено вдивляється в синю темінь.

Там усе затягло серпанком. Проте далеко в глибині, поблизу дна, ледве видно силует людини.

Абст загинув?..

Ні, ворушиться. Отже, живий, і респіратор його справний.

А Карцов без дихального апарата, загубив ніж, беззахисний.

Ось Абст засовав ластами, трохи сплив. Тепер він точно під Карцовим. Закинув голову й дивиться на нього.

Він може напасти у будь-яку секунду, та бариться. Чому?

Вичікує, щоб ворог підняв голову, дихаючи. Цієї миті Абст і потягне його під воду.

Карцов повинен атакувати. Атакувати всупереч логіці, котра вимагає виманити ворога з глибини, щоб битися за однакових умов. Абст не жде нападу. Несподіваність — єдина перевага Карцова.

І він пірнає.

Так, Абст навіть не ухилився — тільки встиг простягнути назустріч руку з ножем. Удар влучив Карцову в стегно. Наступної секунди він смикнув Абста за руку. Ніж випав. І тут же Абст дістав міцний удар в горло.

Ще удар, ще!.. Рятуючись від ударів, Абст ногами відбиває ворога, тягне на глибину.

Люта, беззвучна боротьба у водяній товщі. Абст слабшає. Його ноги розтискаються, він сповзає по тілу Карцова.

Зібравши всі сили, Карцов робить останній удар — зверху, двома кулаками.

Треба добити ворога, та Карцов задихається. Відштовхнувшись од нерухомого тіла ворога, він мчить до поверхні.

Сонце. Спокійне море.

Карцов лежить на воді, жадібно дихаючи. При кожному вдихові біль впинається в ребра, при видиху на губах з'являється кров. Певно, дуже пошкоджено легені.

Віддихавшись, він оглядає обрій. Навколо тільки вода.

Завалившись, скеля поховала плавців.

Там же, на дні, під кам'яними брилами, спочиває Марта.

І італійський моряк Джорджо Пелла, людина з мужнім серцем, уже не підніметься з глибини… Сльози душать Карцова.

Востаннє дивиться він туди, де глибоко під водою похована Марта Рішер.

На півночі, за обрієм, — база союзників. Він повертає на південь. Він знову сам в океані.

ЗАКІНЧЕННЯ

Пізно ввечері Карцова підібрав шведський електрохід, що йшов з Африки з вантажем какао-бобів.

Операція «Долар» зірвалась. Через рік націсти зробили нову спробу бомбити американські міста. Вона теж не вдалася, як не вдалися їхні плани зруйнувати й поневолити Англію, захопити Гібралтар, підкорити Африку, Індію…

А восени 1945 року під ударами Радянської Армії та військ союзників нарешті впав гітлерівський третій рейх — небачена в історії людства кривава держава безумних політичних авантюристів.

Кілька слів про долю «ветерана війни і благородного сина нації». Здавалося б, з ним усе ясно: Абст, бозна-як уцілівши в бою з Кардовим, пережив багатьох своїх колег і помер порівняно недавно. Доказ цьому — некролог у газеті «Курір».

Та розгорніть сьомий номер журналу «Вокруг света» за 1958 рік. Тут, на сторінці дев'ятій, розповідається про…

А втім, ось вона, ця замітка.

Кити на пляжі

Недавно на одну з ділянок узбережжя Флоріди (США) спішно викликали рятівну команду, але цього разу не для того, щоб знімати з мілини яхту чи кидати коркові круги безталанним купальникам. На піщаному пляжі, відтіснивши здивованих курортників, лежали… кити-грінди. П'ятдесят сім китів!

Рятівники негайно розпочали операцію. Китів, що задихалися на гарячому піску, обклали мокрим ганчір'ям, але повернути їх у рідну стихію було не так просто. Одну грінду насилу піднімали шість-сім чоловік; довелося привезти на пляж підйомний кран. Та як не поспішали люди, їм пощастило врятувати тільки сім китів, решта загинули. Досі невідомо, що примусило китів викинутися на берег.

Ця дивна пригода скоїлася, коли, за твердженням газети, Абст був уже мертвий. Хочеться вірити, що некролог в «Курір» не фальшивий і до загибелі стада китів Абст відношення не має.

А втім, хтозна!.. З націстами часто відбуваються незвичайні перетворення. Ось історія гітлерівського лікаря-психіатра професора Вернера Хейде. В роки війни Хейде разом з своїми колегами винищив понад двісті тисяч чоловік. Після капітуляції Німеччини його заарештували. Проте, як свідчить книга розшуку західнонімецької поліції: «Хейде, Вернер… утік 25/VІІ 1947 року в районі Вюрцбурга під час перевезення ув'язнених».

Хейде знайшли порівняно недавно. Де ж він переховувався всі ці роки? В Західній Німеччині! Під ім'ям Заваде він жив розкошуючи в одному з міст землі Шлезвіг-Голыптейн, видаючи медичні посвідки судовим органам, прокуратурі, страховому відомству. Причім правду про експерта Заваде знали геть усі в ФРГ, окрім хіба що кримінальної поліції…

Зрештою, під тиском