Читати книгу - "Його заборонене кохання. По той бік прокляття., Делісія Леоні"

Розділ 29.

Граф зібрався швидко і покинув палац за годину. Вибив на прощання поцілунок та клятву, що я буду обережною і не втрачу пильності. І зник... Дещо інакше я уявляла наші з ним стосунки і життя в палаці в принципі. Тільки після його відбуття, я дізналася, що Його Величність відправив графа самого. Без підтримки своїх людей! Жодної людини!

Вечеря пройшла у невеликому колі придворних. Я, як і раніше, займала місце поряд з Його Величністю. Її Високість – через кілька сидінь навпроти мене. Місце графа, поруч із нею, було порожнім.

— Ви сьогодні будете мені потрібні, Еріеле, після вечері, — нахилившись до мене, шепнув чоловік. Я покірно кивнула.

— Ваша Величносте, - звернулася принцеса до імператора, - мої маги прибудуть до палацу вже завтра. Я сподіваюся, Ви не забули про наші домовленості?

— Звичайно ні! - з легкою посмішкою відповів Деніель. – Кімнати вже підготовлені. Ви ж просили їх поселити поряд із графом Роуксом? Не пам'ятаю, говорив я чи ні, але моя наречена, леді Еріел, вважається найкращим фахівцем із закляття в імперії. Може, спільними зусиллями вони матимуть змогу попрацювати над прокляттям графа? Як тільки він повернеться, звісно.

Я помітила задоволену усмішку Ерлоу при словах «моя наречена». А ось принцеса навіть оком не моргнула. Все ж таки для мене було дивним, що така особистість збиралася задовольнятися просто шлюбом з якимсь графом. Так, зараз він обіймав досить значну посаду і мав вплив на Деніеля, але все ж таки...

— Ваша Величнесте, - встигла я першою звернутися до нього, помітивши вже напіввідкритий рот принцеси, і я для більшого ефекту, накрила його руку своєю, - я полюбляю працювати одна. Дозвольте мені спочатку самій у всьому розібратися.

— У нас мало часу до весілля, Ваша Величносте. Особисто я – не проти співпраці, – зауважила принцеса Алія.

— Часу було б достатньо, якби граф залишився у палаці. Але у зв'язку з такою серйозною, несподіваною ситуацією, що склалася в нашій, - я наголосила саме на цьому слові, - імперії, можливо… доведеться перенести весілля.

Я почула дивний кашель за столом, а принцеса удостоїла мене зверхнім поглядом і кривою посмішкою. Потім вона перевела погляд на Його Величність.

— Граф Роукс повернеться живим і здоровим. Вчасно. Не розумію про що говорить… Ваша наречена, але факт залишається фактом: часу мало і треба діяти разом. Чи Ви бажаєте нашкодити нашим імперіям, зруйнувавши майбутні шлюби? – останні слова вже прозвучали мені.

— Ви намагаєтесь у чомусь мене звинуватити? - здивовано поплескала я очима. - Я лише турбуюся про Ваше життя, Ваша Високосте. Наскільки мені відомо, прокляття графа поширюється на його законну сім'ю. Якщо ми щось упустимо, зробимо не так, через брак часу – то не мені, а Вам доведеться дуже погано. А як я вже говорила, я волію працювати одна, тому що мої методи засекречені пансіонатом, в якому я навчалася. У своїх силах я певна. А Ви впевнені так само у своїх магах?

— Я ...

— Леді! – звернувся імператор, перервавши нашу маленьку дискусію. - Давайте спочатку дочекаємося повернення графа Роукса. Ваша Високосте, не турбуйтеся ні про що. Весілля ніхто не переноситиме. Еріеле, - чоловік звернувся до мене, - я вважаю, що часу вистачить. І для Вас, і для магів принцеси.

Я не зводила погляду з Деніелем. Не суворого, ні, а дуже цікавого. І він не витримав і спитав у чому справа.

— Ви дуже… хитро граєте, Ваша Величносте.

— Що? – у залі утворилася тиша, бо я досить голосно промовила попередні слова. А тепер, нахилившись до чоловіка, досить тихо відповіла. Настільки тихо, щоб уривки моїх слів могли почути ті, хто сидів не так далеко.

— Якщо граф Роукс повернеться, то Вам доведеться згадати про угоду з ним. І тоді… я не бачу сенсу в магах Її Високості. Адже заміж за графа я вийду? Здається, Ви мали зробити якесь оголошення.

Чоловік подався вперед і, дивлячись мені в очі, відповів:

—  А якщо не повернеться, Еріеле? Мені знову робити оголошення?

— Цікаво буде дивитися на реакцію Її Високості.

— Вона навіть не чекає на таке щастя, — лукаво посміхнувся Деніель, і я повернулася до трапези.

За вечерею більше не порушувалася ця тема. Але я вловила знову стійке поколювання і обережно спостерігала за всіма. Захист я посилила, але важко було зосередитись, коли хтось так настирливо намагався прорвати його. Я трохи послабила в одному місті свою «оборону», і зловила перший потік чужої магії. Хотілося б дослідити її та дізнатися, хто її господар.

Коли після вечері я йшла на аудієнцію до Його Величності, в коридорі мене несподівано зустріла принцеса. Вона сама зупинила мене і заговорила.

— Я знаю таких, як Ви, Еріеле. У моєму палаці теж багато жінок, які полюють на владних та сильних чоловіків. Моя мати вміло боролася з ними. Чого Ви очікуєте? Перекидаючись у ліжках двох чоловіків, сподіваєтеся, що у Ваших руках буде якась влада? Ви - лише ... фаворитка, коханка, повія. Таких багато. Але, як показує практика, від вас дуже швидко позбавляються.

— Це погроза, Ваша Високосте? – хмикнула я.

— О, ні, ні! Я не люблю погрожувати. Просто… даю пораду: забратися з дороги.

— З чиєї, дозвольте спитати? - зберігаючи граючий настрій, уточнила я.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍