Читати книгу - "З роду старої крові, Анна Мавченко"

Белтейн (Бельтайн) — одне з восьми свят Колеса Року, свято Сонця (Саббат). Його заведено святкувати в ніч з 30 квітня на 1 травня. Белтейн припадає на час між Остарою (Святом весняного рівнодення) і Святом літнього сонцестояння. Це свято стародавнього кельтського календаря, день вогню. У язичницьких релігіях це свято є часом для вшанування божеств, зокрема єднання Богині та Бога Сонця.

Білобог — бог добра, творець землі, Бог  світла,  Сонця.  Уособлював добрі («білі») сили. Білобог і Чорнобог перебувають в постійній боротьбі один з одним.

Блуд — персонаж слов'янської міфології, зокрема й української, різновид нечистої сили, що вводить в оману подорожніх, змушує їх блукати, збиває зі шляху, заводить у небезпеку.

Вальгалла — у германо-скандинавській міфології велика зала бога Одіна в місті Асґард, в якій за божим вибором спочивають звитяжні воїни після їхньої смерті.

Верданді — означає теперішнє або становлення.

Гарпії — богині вихору. Сестри богині веселки Іріди. У Гесіода вони виступають як крилаті кучеряві богині Аелла й Окіпета. Пізніше кількість гарпій збільшилася. Зображували їх крилатими потворами, птахами з дівочими обличчями.

Дажбог — сонячний бог давніх слов'ян, бог Сонця, світла, розпорядник земних благ, можливо син Сварога; у народі називався також Дайбог.

Джерело Урд — джерело, розташоване біля коріння світового дерева ясеня (є й інші варіації) Іґґдрасля. У цьому джерелі проживають три норни: Урд, Верданді та Скульд.

Дивія (Дівія, Диванна, Діана) — слов'янська богиня світлої ночі, богиня Місяця. Вважається, що Дівія своїм м'яким відбитим світлом допомагає людям знайти вихід у темряві ночі, а ніч — символ мороку, ілюзій, помилок.

Дракари — особливий вид кораблів вікінгів із 30-ма і більше парами весел, який характеризується високо піднятими штевнями на носі та кормі, прикрашеними зображеннями голів драконів. У книзі «З роду старої крові» має зовсім інший, осучаснений вигляд.

Дуат — в релігії та міфології Стародавнього Єгипту загробний світ. У Старому царстві головним богом Дуату був Анубіс, проте пізніше функції глави загробного світу і деякі функції Анубіса переходять до бога Осіріса. (У книзі «З роду старої крові» це місце, де живуть ЛИШЕ духи – не душі)

Ирій, Ірій, Ірий — у міфології східних слов'ян тепла благодатна країна на заході чи півдні, місце проживання душ померлих і зимівлі птахів та інших тварин. (У книзі «З роду старої крові» це місце, де живуть ЛИШЕ боги)

Кумельган — злий дух у слов'янській міфології, що частіше всього зустрічається в білоруському фольклорі. Описують його як маленьку істоту ростом з долоню, з людським тулубом та конячою головою, з копитами на руках і ногах, всього покритого шерстю, який може ходити і навкарачки, і на задніх лапах. Цього духа цікавлять лише коні, яких він любить мучити, душити та ранити, підмішувати в корм отруйні трави, а ще живитися ними, п'ючи їх силу. (У книзі «З роду старої крові» його образ видозмінений таким чином: ростом більший за середньостатистичну людину, вміє не лише іржати, а й гарчати, не боїться людей і небезпечний для них)

Лада — язичницька богиня кохання та шлюбу. Рожаниця, що дала життя всьому живому на землі.

Норни — в германо-скандинавській міфології три жінки, чарівниці, які володіють чудодійним даром визначати долі світу, людей та навіть богів.

Перун — саме його слов'яни вважали найголовнішим і найпопулярнішим серед сварожичів. Перун був богом-воїном, покровителем блискавки й грому, його ототожнювали з давньогрецьким Зевсом і скандинавським Одіном.

Полоз — змієподібна істота в українській міфології. Постає в особі надзвичайно великого вужа, злого духа.

Род — верховний бог у слов'ян, бог-батько, джерело всього сущого, першооснова. Род є творцем світу, прабатьком першого покоління божеств. Він є причиною всіх причин, засновником світобудови, первинною творчою силою і першодумкою. Род нескінченний і перевершує поняття часу і простору. Він же розділив світ на три частини – прав (світ богів), яв (те, що бачимо ми) і нав (світ померлих).

Самовіли — у фольклорі південних слов'ян жіночі духи річок, лісів, гір; аналог русалок, мавок. Вони здатні літати верхи на хмарах і рухати їх поглядом, їздити на конях і оленях. Зазвичай вони з'являються групами в подобі гарних крилатих дівчат із легким і майже прозорим тілом, оголених або мало одягнених.

Сварог — бог-коваль, батько Перуна та дід Дажбога; за іншою думкою — верховний бог східних слов'ян, уособлення небесного вогню.

Сильфи — у кельтській та германській міфології, у повір'ях багатьох європейських народів — один із видів ельфів — духів повітря. Іноді сильфи ототожнюються з феями й ельфами, хоча належать до різних мітологічних видів і таке ототожнення не є повністю правильним. Плутанина виникла через схожі деталі в описі цих істот. Сильфи, як і інші духи природи, здебільшого доброзичливо ставляться до людини і шкодять їй, лише коли вона їх дратує.

Скульд — означає майбутнє або борг.

Стрибог — бог вітру, що завжди має в руках лук і стріли, але водночас виступає і як творець музики - "вітер" у найпростіших духових інструментах творить мелодію. Він таїв у собі незвичайну могутність, керував лютими вітрами й бурями.

Урд — означає минуле або доля.

Чорнобог — бог темряви, ночі, зими, холоду, але водночас таємничості, ворожіння, марення, сну. Поряд з ним знаходиться богиня смерті Мара, його дружина.

Кінець