Читати книгу - "Перший щоденник Бога. Становлення., Тенебріс"

— Що?! Ви без наради вже створили когось?!  — хамовито прозвучав представник аристократії.

— Якщо ви зараз не заспокоїтесь я буду вимушена використовувати силу, щоб вас заспокоїти! Також не забувайте що ви знаходитесь в присутності ВСЕВОЛОДАРЯ!  — Грізно прокричала Даміенна і в палаці настала повна тиша.

  —  Першим кого я хотіла показати це Аларік. колишній злодій з вулиць Тенебруму. —  Говорила леді протягуючи руку до першого солдата який стояв за колоною і виводячи його на сцену. 

— Він був відомий своєю спритністю та знанням міських таємниць. Я його виявила під час однієї зі своїх таємних місій, коли він, використовуючи свої навички, намагався викрасти цінний артефакт, який, як вважалося, мав магічні властивості. Замість того, щоб карати його, я впізнала в Аларіку потенціал і запропонувала йому шанс на нове життя.

Та як ви можете презентувати злочинця народу, при всій повазі до Всеволодаря... Це дивно...  —  Тихо промовив один з радників.

— Його перехід від злодія до шанованого магістра ордена символізує перетворення і можливість на виправлення, наголошуючи на ідеї другого шансу та важливості внеску кожної особистості у велику справу захисту імперії.  — Спокійна проговорила Даміенна обходячи навколо Аларіка, продовжуючи  — Саме це повинен побачити народ... Переродження.

— Леді-генерал, — перервав її один з присутніх, – як ви можете бути впевнені, що колишній злодій може стати надійним захисником?

— Аларік довів свою відданість і спритність, — відповіла Даміенна. — Його минуле лише підсилює його рішучість боротися за імперію. Він знає темні куточки нашого світу краще за будь-кого і що головне відчуває магічні артефакти, він не усвідомлюючи крав саме їх.

— Але ж його минуле може знову дати про себе знати, — втрутився інший аристократ. — Чи не боїтеся ви, що його старі звички повернуться?

Даміенна зупинилася, щоб відповісти, але перш ніж вона встигла відкрити рота, Аларік зробив крок уперед.

— Дозвольте мені відповісти, — сказав він, поглянувши на аристократів. — Мій минулий шлях був сповнений помилок, але саме ці помилки зробили мене тим, ким я є зараз. Я знаю, що таке виживати на вулицях, і саме це знання робить мене ефективним у боротьбі з темрявою. Я не прошу вашої довіри просто так — я зароблю її своїми діями і я готовий захищати імперію до останнього подиху.

— Я не з тобою розмовляв! Як ви зможете гарантувати, що він не зрадить нас? — продовжував наполягати аристократ.

Аларік подивився прямо в очі своєму опоненту.

— Я не зраджу імперію, — відповів він. — Я знаю, що таке втратити все. І я не дозволю, щоб це сталося знову. Я знайшов своє місце у Венаторес Магіе і буду боротися за нього до останнього.

Ці слова викликали шепіт серед присутніх. Було видно що йому мало довіри серед присутніх.

— Його минуле може бути темним, – підсумувала Даміенна, – але саме цей досвід робить його сильним. Він знає, що таке зневіра і що таке надія. І саме ця надія робить його відданим захисником нашої імперії.

     Даміенна продовжила свою промову, виводячи на сцену молоду дівчину, яка стала поруч з Аларіком.

– Друга магістерка Еліза, дочка знатного лорда, з самого дитинства виявляла неймовірну обдарованість до вивчення магії та її законів, попри її заборонений статус в імперії, – сказала Даміенна, з гордістю оглядаючи присутніх.

— Незаконний маг тут...  — чулось нерозуміння з усіх сторін і шепотіння.

—  Її глибоке розуміння магії та її впливу на світ зробило її ідеальною кандидатурою для Венаторес Магіе. Я виявила Елізу під час своєї пошукової кампанії за особами з унікальними здібностями. Еліза стане для народу  живим прикладом того, що заборонене знання може бути використане на користь імперії, коли воно належить у відповідальні та мудрі руки Всеволодаря.

    Еліза виступила вперед, її погляд був спокійним і зосередженим. Вона оглянула присутніх і промовила:

— Я знаю, що багато хто з вас має сумніви щодо моєї присутності тут. Але я віддана захисту імперії не менше, ніж кожен з вас. Мої знання про магію – це не загроза, а інструмент, який можна використовувати для нашого захисту. Я готова служити імперії та використати свої здібності для блага нашого народу.

— Ми ж наче збирались боротись з магією, а не плодити її! Леді....  — Не встиг договорити вчений, як я його перервав.

— Це не маг, це людина яка допоможе знищити усю магію, вона інструмент й вона це розуміє. Якщо ще хтось щось заволає з ради й перерве Леді Даміенну буде знищений... Я бачу, ви забули що таке страх? Я можу нагадати вам.  — Тихо промовив я, але кожен це почув як самі голосні слова у своєму житті.

— Дякуй мій Всеволодарю  — поклонившись промовила Даміенна.

   Леді-генерал зробила крок вперед, привертаючи увагу до Торвальда.

— Третій магістр, якого я хочу вам представити, — це Торвальд, ветеран, який пройшов крізь вогонь і воду. Його родину знищили маги задля кровавого ритуалу. Але замість того, щоб зламатися, він знайшов у собі сили захищати інших від подібної долі. Його рішучість і досвід на полі бою роблять його ідеальним наставником для нашого ордену.

    Торвальд, похмурий і мовчазний, зробив крок вперед. Його погляд був важким, але твердим. Він говорив повільно, підбираючи кожне слово, ніби кожне з них мало величезне значення.

— Я втратив усе, що було мені дороге, — почав він. — І я зроблю все можливе, щоб ніхто інший не зазнав такої ж втрати. Мій біль — це моя сила. Моя рішучість — це мій щит. І мій досвід — це мій меч.

— Але чи не буде цей ваш "біль" заважати вам приймати об'єктивні рішення? — запитав один з радників, що стояв у першому ряді.

Торвальд подивився прямо в очі запитувача.

— Біль навчила мене цінувати життя і бути безжальним до тих, хто загрожує йому, — відповів він. — Я знаю, що таке втратити все, і саме тому я ніколи не дозволю цьому повторитися з іншими.