Читати книгу - "Спадкоємці Віанди, Олена Гриб"

12.3

 

– Тут автонаведення? А мені що робити?

– Те саме, що й усім геймерам-ледарям: натискати на кнопку, програма сама порахує баги. Кажу ж, сьогодні завдання елементарне. Спробуйте.

Перший клік пробив супротивнику шию, і екран почервонів від піскельної крові.

– Який жах! – Флора впустила джойстик і відсахнулася.

– Один жах – десять віанітів, – нагадала асіанка. – Рецензії на цю гру лише позитивні, бо вона проста і виховує любов до Віанди плюс ненависть до ксеносів і птахопоклонників. Клацайте! Можете навіть очі заплющити – не промахнетесь. Тільки звук зменште на мінімум. Вам же хочеться дізнатися, чому суддя пішов на вбивство і навіщо хотів змінити його час?

– Чому? – Відвернувшись від екрана, натискати на кнопки було і справді легше.

Жасмин шльопнулася на диван і витяглася на всю довжину, закинувши руки за голову.

– О, це довга і гидка історія, – сказала життєрадісно. – Він спочатку не зізнавався, а ми будували різні теорії аж до того, що Псарка зазомбували відроджені птахолюди силою справжньої Віанди. Жарт. Чи можна було й не уточнювати? А потім інспектор припустив, що суддя когось покриває. Наприклад, того щасливчика, у якого намічалося стовідсоткове алібі з без чверті або без десяти дванадцять до самого ранку.

– Наприклад?

– Бретт Рокс збирався цілу ніч грати в покер із шістьма неробами, і серед них – Андра Лью та Азаль Сонцелика. Вони домовилися зібратись саме в той час. Але Псарк дбав точно не про Бретта, Сніжко. Він убив заради себе і рятував лише свою шкуру. Він же не міг знати, коли точно повернеться Еспата, щоби розрахувати все у хвилинах. Інспектор ляпнув, не подумавши, а суддя розізлився на його тупість і розговорився. До речі, чуєте дзвін монет? Ви тільки-но зібрали комбо з одноруких зомбі. Плюс двадцять віанітів за кожного, між іншим! – Асіанка захоплено свиснула і сіла, закинувши ногу на ногу. – Як щодо неформального спілкування? Важко викати тому, з ким я можу скоро поріднитися, ха-ха!

Флора скрипнула зубами від безсилої злості.

– Це був просто сон! – прошипіла і здивувалася, почувши у своєму голосі благальні нотки.

– Щодо сну я не в курсі, а ось мій брат тобою зацікавився. Ми розмовляли вранці по відеозв’язку, він помітив тебе на задньому плані і клянеться, що закохався з першого погляду. Не лякайся, брат у мене нормальний. Генетично нормальний, якщо точніше. Що у нього в голові, не знає ніхто. О! Легше, Сніжко! Він не настільки гарний, щоб так радіти.

«Та що зі мною? Я давно вже не підліток, щоб запасти на першого-ліпшого чоловіка, який зрозумів мої страхи і допоміг із ними впоратися без докорів і сміховинних порад з інфомережі», – Флору жахали власні емоційні проблеми, тим паче пояснити їх вона не могла.

«Перший-ліпший чоловік? Впевнена? А не перший-ліпший альфа-самець, у якого тваринний магнетизм у крові? Ти ж була романтичною натурою, то чому не шукаєш зустрічей із лицарем зажуреного образу Бреттом? Потім стала дорослою і практичною, то чому не мрієш про фінансового монстра Алена? Навіщо тобі приручений дикий звір?!» – гарикнув внутрішній голос, який надумав остаточно вгробити і без того огидний настрій.

– Комбо із зомбі-карликів, – викрутилася Флора. – По п’ятдесят віанітів за кожного. Чудова гра!

– Взагаті-то ти прирізала десять першокласників і з тебе зняли віртуальний штраф. Та це не має значення, після фіналу гроші повернуться. «Олімпікус» не відбирає крихти. Ох, здається, я виберу каву, а не сон. – Жасмин підтягла ногою кавовий столик і дістала блюдце. – Нічого не хочеш запитати? – Вона насипала три чайні ложки розчинної кави, додала стільки ж цукру і змішала це недбалим рухом. – Про суддю та труп, наприклад? Чи краще про Персика?

– Чому я маю питати про Перса?!

– Може, тому що сьогодні ти неадекватно реагуєш на кожну згадку його імені? – Асіанка розжувала суміш і облизала забруднені губи. – А він чотири рази попередив, щоб я одразу не вивалювала на тебе всю мерзенну правду про Ділена Рокса. Негаразд щось у нашому королівстві, правда? Персик учора напартачив? Що він накоїв? Знов насміхався з твого страху асіан? Ну і впертий поганець! Треба вправити йому мізки.

– Він мені снився.

Флора здригнулася і притиснула руку до рота, але слова вже злетіли з губ і повернути їх не змогла б навіть сила справжньої Віанди. Чи справжня сила Віанди? Неважливо. Тільки птахопоклонники відчували різницю у цих визначеннях, інші віандійці вільно використовували обидва вислови.

– А, кошмар побачила? – з розумінням мовила Жасмин. – Це через погоду. Моя тітка Ренда восени майже не спить, бо дощі приносять їй безперервні чорно-білі жахи. У мене сьогодні теж була важка нічка, причому наяву. Якщо Персика виправдано, повернімося до судді. Гей, там у яру зомбі-альбіноси, коштують утричі дорожче за звичайних! Уважніше, Сніжко. Я розповідаю, ти не береш це все близько до серця, домовилися?

– А маю? – Останнє уточнення наштовхувало на неприємні ідеї.

– Напарник вважає, тебе це засмутить. Розумієш, вісім років тому суддя був у схожій ситуації. Ні, він не прокинувся одного разу дружиною мільярдера, але… Гаразд, почну спочатку. І, це… Зомбі в квіточку! Це бонусний сюрприз! Не проґав його!

Флора бездумно натиснула кнопку, і з убитого зомбі вилетіло повідомлення про те, що вона виграла ексклюзивний подарунковий набір «Підкорювачі Віанди». Його буде доставлено на її поточну адресу протягом доби.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍