Читати книгу - "Хроніки Загрії: Туманний світ, Влад Вірт"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Одразу ж до щупальця підлітають Алія з Міргом і починають шматувати тварюку, до того ж ще й Рааль матеріалізується зверху, полосуючи її своїми гострими кинджалами. Швидкість ударів малого така, що в цей момент він нагадує голку швейної машинки.
Різкий окрик Алії — і вони миттєво відступають, а щупальце повертається назад до свого тіла. І знову ми спостерігаємо шість голів на пропорційно витягнутих щупальцях, які, щоправда, тепер помітно кровоточать. Всі кидаються вперед.
— Тан, чого стоїш? Давай за нами! — чую окрик маґеси й приєднуюся до загального забігу. Попереду мчить Варлакс, тримаючи в руках чи то молоти, чи то сокири. Тут усе залежить від того, з якої сторони на них подивитися.
Його зброя мала дві робочі частини, перша це широченне лезо у формі півмісяця з гострими зубцями на ріжучій кромці, друга — розташований на місці обуха масивний шматок металу, який зовні чимось нагадує ковадло.
Таким молотом впору робити відбивну одразу з усієї туші бика.
Удар молота об молот супроводжується яскравим зеленим світінням і відразу два щупальця намагаються атакувати Варлакса. З невеликим запізненням, у гру вступає Ведмідь, б'ючи булавою о щит.
Монгр нагороджує старання здорованя вже трьома щупальцями, що з люттю атакують цей симбіоз м’язів та сталі. Утім, здоровань тримається цілком упевнено й щоразу виставляє на їхньому шляху баштовий щит, встигаючи при цьому огріти щупальця шипастою булавою у відповідь. Слідом за Ведмедем до атаки приєднуються інші члени загону.
Бій зараз вівся одразу з п’ятьма відростками, а от шостий завмер у незрозумілому очікуванні. Утім, причина такої нестандартної поведінки монгра незабаром прояснилася. Варто було мені тільки приєднатися до загальної атаки, як щупальце ожило і спробувало дістати мене чітко вивіреним ударом. Підсвідомо я очікував чогось подібного, тому, щойно щупальце розпочало свій рух, миттєво відстрибнув у сторону, пропускаючи, за кілька сантиметрів від себе, зубасту пащу.
— Звалюй звідси! — лунає окрик Алії.
— Легко сказати, — кидаю я й одразу роблю різкий стрибок убік, уникаючи мотузок, що знову вискочили з-під землі. Одне зі щупалець перестає атакувати Ведмедя і перемикається на мене, змушуючи для порятунку активувати «прокол буття».
Тварюка майже мене дістала. Її гострі ікла пройшлися по броні, висікаючи іскри. Я стрибнув на 70 кроків, максимально доступну на цьому рівні розвитку навички відстань, й одразу змістився перекатом убік, уникаючи її чергового удару.
Невже хробак вирішив будь-що мене дістати? Судячи з його теперішньої поведінки, виходить так, інакше, як пояснити те, що попри усі ментальні хитрощі Ведмедя з Варлаксом, щупальця монгра знову стислися, утворюючи один мега-відросток, який зараз ганяв мене по западині, змушуючи пригадати уроки вчителя рукопашного бою, такі як перекиди у стрибку та екстремальне приземлення.
Алія, миттєво зорієнтувавшись, наказує атакувати гігантське щупальце. Ця гадина, геть забула про інших і тепер цілеспрямовано ганяла мене. Не знаю, скільки я встиг набити шишок і саден, перш, ніж монгр був повалений. Думаю, на мені живого місця не залишилося. Тіло нещадно боліло, немов по ньому пройшлося стадо мамонтів. — І де цей Дангор зі своїми хваленими навичками зцілення, — подумки нарікав я, шкутильгаючи до своїх друзів.
— Тан, ну що з тобою не так? — горісно промовила Алія. — Нехай, на початку бою ти поводився, як ідіот, дозволив накинути на себе пута й тому тварюка атакувала тебе. Але чому вона не відчепилася від тебе, коли Ведмідь із Варлаксом застосували на ній свої ментальні навички? Так не повинно бути.
Дівчина ненадовго задумалася, а потім на її обличчі відобразилося розуміння того, що сталося.
— Тан, у тебе є ідеї? — лукаво запитала вона.
— Ага, з якої кишені дістати, — відповідаю сарказмом, на автоматі намагаючись терти забиті місця.
— Шкода, мені здавалося, ти більш кмітливий.
Готову зірватися з моїх губ гнівну одповідь, перебиває завзятий бас здорованя.
— Молоток! — й одразу в спину прилітає дружнє поплескування, котре змушує зробити кілька кроків уперед, аби не втратити рівновагу. Болісно морщуся.
— Ведмідь, скотина! Я ж тіла свого не відчуваю, а тут ще ти зі своїми лапищами.
— Нічого, — сміючись, замість здорованя відповідає Дангор. — Ще пару хвилин і будеш, як новенький, «бутон життя» справляється з такими халепами на раз. А взагалі нам пощастило, що уся увага монгра була зосереджена на тобі. Що довше щупальце, то вразливіша ця тварюка і слабша її регенерація. Сьогодні ми з нею впорались за вдвічі менший час.
— Те, що він залишився живий, чистої води везіння, — безцеремонно обриває Дангора Варлакс. — Кого Леворд узагалі призвав? Він ані краплі не схожий на воїна, — і зло сплюнув на землю, молочний брат Чингісхана разом із Раалем та Міргом пішов перевіряти трофеї, котрі дісталися від знищеного монгра.
— Чого це він? — здивовано дивлюся на інших.
— Не звертай увагу, — безтурботно відмахується Дангор. Він завжди такий щодо новачків.
— Та я бачу, що у вас не заведено хлібом-сіллю зустрічати.
— Звісно, бо ми тебе зустріли вином, м’ясом і танцями, — басовито зареготав Ведмідь. — От би зараз перехопити чогось смачного й бажано із м’ясної комори Барлока.
Я не став розвивати запропоновану здорованем тему, адже самому їсти хотілося так, що у животі свербіло, а, як відомо, під час голоду, думати про їжу, то остання справа. Тим паче нас нагнав Леворд з аймаларцями та й здобувачі трофеїв вже йшли назад.
Втім нічого особливо цінного вони з собою не принесли. Варлакс тягнув у руках шолом із гребенем та нехитрим різьбленням по центру, а також два малих кристали посилення синього кольору, які Алія одразу ж конфіскувала.
Втім, за словами Рааля, на більше вони й не розраховували. Переможений монгр був вартовим підземелля і битва з ним давала змогу оцінити силу тварюк, що чекали внизу.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хроніки Загрії: Туманний світ, Влад Вірт», після закриття браузера.