Читати книгу - "Янголи, що підкрадаються"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Яка?!
— Янгольська. Бачиш, — заходився пояснювати Ден, не вмикаючи світла, — більшість людей вважає, що добро йде до них упевнено, голосно, відкрито, при світлі дня, і ледь не в там-там б’є, щоби його здалеку чули. А лихо з’являється несподівано, нишком, нізвідки… Та я маю щодо цього свою теорію. Ти можеш почути кроки біди, це правда, але твій янгол-охоронець підійде до тебе навшпиньках, щоб не злякати тебе.
— Тобто підкрадеться?
— Так, якщо бажаєш. Але це все-таки не зовсім правильно. Просто янголи такі делікатні.
— Як відбілювач без хлору?
Ден усміхнувся — вона не бачила цього в темряві, та почула знайоме фиркання і, підбадьорена ним, наблизилася до ліжка.
— У тобі немає романтики.
— Немає, — погодилася Дана. — Дивно, що ти все ще віриш у янголів.
— А я й не вірю. Я лиш хочу, щоб у них вірила ти.
«Ти — мій янгол», — хотілося сказати їй, та натомість несподівано навіть для себе самої вона спитала:
— Денисе, а секс — це завжди так огидно?
— Ні, не завжди, — він не роздумував над відповіддю ані хвилини. — Далеко не завжди.
— Тоді, — Неждана набрала в груди більше повітря і скоромовкою видихнула: — Я не проти перевірити це на практиці!
Запала така тиша, що Дані здалося, ніби Ден уже й не дихає.
— Повертайся в ліжко, — звелів він нарешті. — У своє. У тебе звичайнісінький шок.
— Можливо. І я хочу, щоб він минув. Я хочу знати напевне, що в цьому процесі є щось хороше!
— У процесі? — перепитав Денис, і голос його здригнувся, але Дана цього не відчула.
— Ти можеш зробити це для мене?
— Можу. Для тебе — можу. Боюся тільки, що після мого… гм… нашого практичного заняття тобі стане ще гірше. Сідай, — Ден посунувся, звільняючи для неї клаптик білого хрусткого простирадла. — Я маю дещо тобі пояснити.
— Знову?!
— Не я прийшов сюди за любощами, мала, так що вибач. У нас сьогодні день великих одкровень, і ось воно, останнє на сьогодні. Я — гей.
— Що «гей»? — не зрозуміла вона.
— Я гомосексуаліст, мала. Я можу, повторюся, піти тобі назустріч, але насправді мене збуджують лише особи моєї статі, тобто — чоловіки.
Дана відсахнулася.
— Але ж це бридко!
— Та невже?! — він нарешті увімкнув нічник над ліжком і сів, схрестивши руки на грудях, немов від чогось захищаючись, — стривожений, гарний чоловік, більша частина життя якого вже стояла у нього за плечима. — Ну то викажи мені все у вічі — давай, не стидайся! Усе, що ти думаєш про таких покидьків, як я! Кінець кінцем, мені не звикати! Чому ти мовчиш, Дано?! Забракло слів? Тоді просто пошли мене на три веселі літери — можна навіть математичні! Ікс, ігрек, зет — годиться? Розкажи мені, який я паскудник!
— Я… — у горлі Дани раптом щось пискнуло. Вона уявила, як «виказує все у вічі» чоловіку, котрий врятував їй життя. Їй та Миросю. — Я не маю права тебе судити. Якщо це твій свідомий вибір…
— Вибір?! О трясця вашій мамі, люди, ну що ви верзете!!! Якби я міг обирати! Якби я тільки міг… Колір очей — це твій вибір, Дано? А волосся? Воно таке руде тому, що ти цього хотіла? Ти звернула увагу, що за якийсь нещасний місяць у твоїх золотистих кучерях раптом з’явилися вогнисто-червоні пасма? Мов язики багаття посеред осіннього листя — це Небесна канцелярія виконала твоє замовлення?
— Ні, мовчи, — Неждані хотілося плакати. — Більше нічого не говори. Ти — особливий, найкращий з людей, тому залиш свої пояснення для тих, кому вони потрібні. Боюся, я любила б тебе, навіть якби ти був некрофілом.
У грудях Дена теж щось хлюпотіло та булькало; він ледве спромігся промовити:
— Ну, до цього я ще не докотився!
Промовивши ці слова, він міцно обійняв Дану, та за якусь мить відсторонився і, з удаваною підозрою дивлячись їй в лице, запитав:
— А звідки ти знаєш, що таке некрофілія?
Дана, що й жартувати навчилася завдяки йому, гмикнула:
— Прочитала в журналі «Мурзилка». — І тут її осяяв черговий сумнів. — Чекай, а твоя донька? Тільки не кажи мені, що її народив твій друг!
— Дай Мартіну спокій, він стовідсотковий натурал!
— І він знає… йому відомо про те, що ти…
— Що я — «голубий»? — допоміг Ден. — Авжеж. Тому я лише позаштатний співробітник Інтерполу. Розлучені геї — не ті офіцери, якими марить поліція. А я міг би стати офіцером… Що ж стосується Летті, то навіть в Уайльда було двоє синів.
— А хто цей Увальт? — підозріло запитала Дана.
— Зникни, темряво, — давлячись сміхом, звелів Денис, та коли Дана, виконуючи наказ, зашелестіла соломою, гукнув навздогін. — Якщо тобі страшно, то можеш сьогодні спати зі мною. Тільки пообіцяй, що сексу не буде.
— А не пішов би ти в дупу! — гаркнула вона. Ден зареготав на повний голос.
— Це лише для коханців зі стажем, мала!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янголи, що підкрадаються», після закриття браузера.