Читати книжки он-лайн » Любовні романи 💘💔💋 » Янголи, що підкрадаються

Читати книгу - "Янголи, що підкрадаються"

182
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 74 75 76 ... 126
Перейти на сторінку:

— Яка?!

— Янгольська. Бачиш, — заходився пояснювати Ден, не вмикаючи світла, — більшість людей вважає, що добро йде до них упевнено, голосно, відкрито, при світлі дня, і ледь не в там-там б’є, щоби його здалеку чули. А лихо з’являється несподівано, нишком, нізвідки… Та я маю щодо цього свою теорію. Ти можеш почути кроки біди, це правда, але твій янгол-охоронець підійде до тебе навшпиньках, щоб не злякати тебе.

— Тобто підкрадеться?

— Так, якщо бажаєш. Але це все-таки не зовсім правильно. Просто янголи такі делікатні.

— Як відбілювач без хлору?

Ден усміхнувся — вона не бачила цього в темряві, та почула знайоме фиркання і, підбадьорена ним, наблизилася до ліжка.

— У тобі немає романтики.

— Немає, — погодилася Дана. — Дивно, що ти все ще віриш у янголів.

— А я й не вірю. Я лиш хочу, щоб у них вірила ти.

«Ти — мій янгол», — хотілося сказати їй, та натомість несподівано навіть для себе самої вона спитала:

— Денисе, а секс — це завжди так огидно?

— Ні, не завжди, — він не роздумував над відповіддю ані хвилини. — Далеко не завжди.

— Тоді, — Неждана набрала в груди більше повітря і скоромовкою видихнула: — Я не проти перевірити це на практиці!

Запала така тиша, що Дані здалося, ніби Ден уже й не дихає.

— Повертайся в ліжко, — звелів він нарешті. — У своє. У тебе звичайнісінький шок.

— Можливо. І я хочу, щоб він минув. Я хочу знати напевне, що в цьому процесі є щось хороше!

— У процесі? — перепитав Денис, і голос його здригнувся, але Дана цього не відчула.

— Ти можеш зробити це для мене?

— Можу. Для тебе — можу. Боюся тільки, що після мого… гм… нашого практичного заняття тобі стане ще гірше. Сідай, — Ден посунувся, звільняючи для неї клаптик білого хрусткого простирадла. — Я маю дещо тобі пояснити.

— Знову?!

— Не я прийшов сюди за любощами, мала, так що вибач. У нас сьогодні день великих одкровень, і ось воно, останнє на сьогодні. Я — гей.

— Що «гей»? — не зрозуміла вона.

— Я гомосексуаліст, мала. Я можу, повторюся, піти тобі назустріч, але насправді мене збуджують лише особи моєї статі, тобто — чоловіки.

Дана відсахнулася.

— Але ж це бридко!

— Та невже?! — він нарешті увімкнув нічник над ліжком і сів, схрестивши руки на грудях, немов від чогось захищаючись, — стривожений, гарний чоловік, більша частина життя якого вже стояла у нього за плечима. — Ну то викажи мені все у вічі — давай, не стидайся! Усе, що ти думаєш про таких покидьків, як я! Кінець кінцем, мені не звикати! Чому ти мовчиш, Дано?! Забракло слів? Тоді просто пошли мене на три веселі літери — можна навіть математичні! Ікс, ігрек, зет — годиться? Розкажи мені, який я паскудник!

— Я… — у горлі Дани раптом щось пискнуло. Вона уявила, як «виказує все у вічі» чоловіку, котрий врятував їй життя. Їй та Миросю. — Я не маю права тебе судити. Якщо це твій свідомий вибір…

— Вибір?! О трясця вашій мамі, люди, ну що ви верзете!!! Якби я міг обирати! Якби я тільки міг… Колір очей — це твій вибір, Дано? А волосся? Воно таке руде тому, що ти цього хотіла? Ти звернула увагу, що за якийсь нещасний місяць у твоїх золотистих кучерях раптом з’явилися вогнисто-червоні пасма? Мов язики багаття посеред осіннього листя — це Небесна канцелярія виконала твоє замовлення?

— Ні, мовчи, — Неждані хотілося плакати. — Більше нічого не говори. Ти — особливий, найкращий з людей, тому залиш свої пояснення для тих, кому вони потрібні. Боюся, я любила б тебе, навіть якби ти був некрофілом.

У грудях Дена теж щось хлюпотіло та булькало; він ледве спромігся промовити:

— Ну, до цього я ще не докотився!

Промовивши ці слова, він міцно обійняв Дану, та за якусь мить відсторонився і, з удаваною підозрою дивлячись їй в лице, запитав:

— А звідки ти знаєш, що таке некрофілія?

Дана, що й жартувати навчилася завдяки йому, гмикнула:

— Прочитала в журналі «Мурзилка». — І тут її осяяв черговий сумнів. — Чекай, а твоя донька? Тільки не кажи мені, що її народив твій друг!

— Дай Мартіну спокій, він стовідсотковий натурал!

— І він знає… йому відомо про те, що ти…

— Що я — «голубий»? — допоміг Ден. — Авжеж. Тому я лише позаштатний співробітник Інтерполу. Розлучені геї — не ті офіцери, якими марить поліція. А я міг би стати офіцером… Що ж стосується Летті, то навіть в Уайльда було двоє синів.

— А хто цей Увальт? — підозріло запитала Дана.

— Зникни, темряво, — давлячись сміхом, звелів Денис, та коли Дана, виконуючи наказ, зашелестіла соломою, гукнув навздогін. — Якщо тобі страшно, то можеш сьогодні спати зі мною. Тільки пообіцяй, що сексу не буде.

— А не пішов би ти в дупу! — гаркнула вона. Ден зареготав на повний голос.

— Це лише для коханців зі стажем, мала!

1 ... 74 75 76 ... 126
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янголи, що підкрадаються», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Янголи, що підкрадаються"