Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Розділ 72.

Я очікувала, що після всього, що тільки що між нами сталося, Томас піде.  У моєму розумінні він повинен був вчинити саме так, а не залишитися, що, очевидно, здавалося особисто йому більш доречним.  

  

Двері я йому так і не відкрила в ту ніч.  Не знаю, скільки ще він під ними простояв, бо я, переборовши бажання відкрити, встала і пошкандибала до ліжка.  Вляглася згорнувшись калачиком, і тихо заридала в подушку.  Так і заснула.  

  

Прокинулася я від того, що на кухні гриміли чашки та тарілки.  Мабуть, це Сав намагався блиснути кулінарним талантом перед гостем. Тільки після вчорашнього проведення часу, кухня у мене асоціювалася аж ніяк не з їжею.  І якщо там і можна було утамувати голод, то явно не продуктовий...  

  

Від одних тільки спогадів мої щоки почали палахкотіти. Неправильна, неправильна це була реакція.  І щоб надалі цього не допустити, я взяла телефон і знайшла номер Тео.  

  

- Привіт, - він узяв трубку практично після першого гудка.  

  

- Привіт, - в голосі почулося здивування.  

  

- Як справи?  - Я не знала, як почати розмову про переїзд, щоб це не виглядало відчайдушно.  

  

- Олівія, - вимогливо промовив чоловік, - щось трапилося?  

  

- Нічого ... не трапилося, - я на секунду зам'ялася, - знаєш, я згодна ...  

  

- На що?  - Він скористався моєю паузою, щоб поставити питання "в лоб".  

  

- На твою пропозицію.  Я хочу до тебе переїхати, - заторохтіла, щоб все висловити й не передумати.  

  

- Коли?  - Іноді з Тео було дуже важко.  Я не очікувала, звичайно, радісних танців з бубном, але занадто він вже був стриманим.  

  

- Сьогодні, - як би моя наполегливість не викликала в ньому підозр.  

  

- Сьогодні я відлітаю у відрядження на пару тижнів, - на цих словах моє серце впало вниз, - але я пришлю за тобою свого водія.  Будь готова через дві години. - Сказавши це він просто взяв і поклав трубку.  Адже це навіть не він мені дзвонив, тоді якого біса трубку кидати?  Та й що там з двома годинами?  Мені цього часу вистачило б тільки на те, щоб всю косметику зібрати, не те, що речі.  

  

Прийнявши такий стан речей, мені нічого не залишається окрім як слідувати правилам гри Тео, якщо я не хотіла потрапити в сіті Томаса.  

  

Коли ці два милих "голубки" сиділи й воркували на кухні за чашкою кави й сандвічами, я носилася по квартирі й збирала речі.  

  

- Куди це ти так поспішаєш?  - Запитала сестра, спостерігаючи за моєю біганиною.  

  

- Речі збираю.  Я переїжджаю, - промовила, витягуючи з кухонної шафки свою улюблену кружку.  

  

- Що?  Куди?  - Збентежилася Сав, - а як же я?  

 

- А Тео, він же тобі сподобався, - і я ледве не розсміялася від того, як сестра скривилася, - а ти дівчина доросла і самостійна, тим більше у тебе є хлопець.  Чому б вам не почати жити разом?  

  

Пластир. Я зривала пластир.  

  

Після цих слів я сіла на єдине вільне місцево навпроти сестри, таким чином опинившись поруч з Томасом. Сестра сяяла від моєї пропозиції, тоді як хлопець, я помітила краєм ока, міцно стиснув в руках чашку і стиснув щелепи.  

  

- Тому що ми знайомі лише пару місяців, - зі злістю сказав Ліден, зробивши акцент на "знайомі" і пильно подивився на мене.  Природно, що його реакція не залишилася непоміченою для Сав.  

  

- Ну ні, так ні, - я знизала плечима і встала з-за столу.  Я бачила, як Томас підірвався мене зупинити, але вчасно схаменувся. Чорт, він занадто бурхливо реагував і видавав свої емоції. 

************* 

Кожен раз, коли Сав кудись відлучалася, Томас намагався привернути мою увагу і заговорити.  Але кожен раз йому щось заважало, то я йшла, не бажаючи цього робити, то, навпаки, приходила Саванна і руйнувала його плани. У підсумку, так і не домігшись свого, Томас пішов під невдоволені погляди сестри.  

 

Здається, Саванну засмутила його реакція, але хлопцеві своєму вона це не висловила, зате висловила мені.  

  

- Напевно, добре, що ти їдеш, - немов, між іншим, промовила вона, коли допомагала збирати мої речі.  

  

- Чому?  

  

- У нас не виходить нормально з тобою спілкуватися.  

  

- У нас?  

  

- Так, - кивнула вона, - у нас з Томасом.  Судячи з усього, ти його дратуєш, а мені він ... дуже подобається!  

  

- Ти впевнена, що я його ... дратувала?  - Я мало не розсміялася від того, на скільки вона була далека від істини.  

  

- Ну, не закоханий же він в тебе, - з роздратування подивилася на мене сестра і з силою шпурнула кофту в мою валізу, - ти була його занудною училкою, ось йому і досі ніяково у твоїй присутності.  І не дивись на мене так!  

  

Так, як же, ніяково йому ... Я стала сама дратуватися після її слів, хотілося висловити все, в тому числі те, що Томас їй явно не підходив. Ось тільки Сав зробила б у всьому винуватою мене, а не свого обожнюваного нового хлопця.  Не дай Боже ще б і звинуватила в тому, що у мене були на нього якісь види. Адже правильно кажуть, що любов сліпа ...  

  

Саме тому я мовчки закінчила збирати все найнеобхідніше на перший час, вийшла з квартири не прощаючись, і сіла в машину до водія Тео, який, не кажучи зайвих слів, завантажив мої речі й повіз в центр міста.  

  

Так, саме там, в престижному районі Парижа, в приватному будинку жив мій ... хммм ... Тео Бурден. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍