Читати книгу - "Візерунки долі. Я проти, Аграфена Осіння"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Ой! – пискнула я.
Не встигла дістатися до вказаного місця, як чоловік вирішив пришвидшити події. Він притягнув мене до себе, поклав мою голову на своє плече, обійняв і притиснув до свого теплого тіла.
Я застигла, боячись навіть зітхнути, очікуючи, що буде далі. Але нічого не сталося. Дін поцілував мене в ніс і знову закрив очі.
Звісно, він же навіть не відпочив після дороги. Щось обговорював з Мерідом. Я заспокоїлася, повернулася на бік і, поклавши руку на його м'язисті груди, теж закрила очі. Напевно, лише здалося, що Дін здригнувся, коли моя рука торкнулася його шкіри.
– Дін.
– М-м-м?
Я підняла голову, щоб поглянути на нього, і носом зачепила жорстке підборіддя.
– Пф...
– Чого це ти пирхаєш? – запитав Дін, розплющивши одне око.
– Ніс подряпала.
– Вибач, – сказав він, знову закриваючи очі.
– А як ти зрозумів, що зі мною щось сталося, коли Кенді...?
– Наталю, ти збираєшся спати, чи займемося чимось іншим? – цього разу він відкрив обидва ока.
– Сплю вже! – запевнила я його і заплющила очі.
На мій подив, я не заснула. Думала, якщо Дін вирішить тільки спати, то і мене швидко приспить, як звичайно. Але він цього разу не став. Через кілька хвилин він вже спокійно засопів.
Я ж залишалася лежати нерухомо із заплющеними очима. Минуло щонайменше пів години, як сонний Дін, звільнивши руку, що обіймала мене за плечі, відвернувся, і мені стало трохи незатишно. Швиденько обійнявши його за талію, я притулилася щокою до його теплої, гладкої спини та почала поринати у сон. Те, що він ледь помітно сіпнувся, коли мої пальці торкнулися його живота, мені, звісно, знову здалося.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Візерунки долі. Я проти, Аграфена Осіння», після закриття браузера.