Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

ви ж не мене вибрали? Яке я маю право зупинити Її Величність?

.

Авжеж, маєш, маленький, — грайливо підморгнув йому старий. Не думайте, що я не знаю, які карти у вас на руках, які ви ще не зіграли.

Брандо відразу зрозумів, про що говорила інша сторона. Старший син Круза. У цей момент він раптом відчув, що вистрілив собі в ногу, дозволивши хлопцеві залишитися. Він не міг не сказати безпорадно: Ну, мати козир - це одне, а різниця в силі - інше. Яке я маю право сидіти на одній посаді з Її Величністю?

Здається, що це дійсно так, але те, що вона зробила, занадто божевільно. Не всі в Імперіумі її підтримають. Завжди можна знайти прихильників, чи не так? Крім того, ви є нащадком Дарія. Ніхто краще за вас не підходить у цій справі. Можливо, це воля небес, маленька.

.

І тоді ви, Бугас, залишитеся осторонь? — відповів Брандо з деяким роздратуванням. Добре бути чистим і чесним, але якщо ви все ще дбаєте про власне пір'я в цей час, ви ловите похвалу. Не кажучи вже про те, що саме ви спричинили цю біду.

Почувши це, обличчя старого потемніло.

.

Він повільно похитав головою.

Зітхни, не розумієш, маленький. Чотири святі собори плутаються, але хіба ми не однакові? З того часу ми вже не впевнені, що зробили правильний вибір. У раді вже є багато голосів, які просять нас триматися якомога далі від справ смертних, щоб уникнути повторення одних і тих же помилок. Цього разу таємно допомагати вам будувати флот – це вже найкраще, що ми можемо зробити.

?

Тулман говорив дуже щиро, але Брандо не прийняв його пояснень. Він відповів: Але якщо навіть ви не можете бути впевнені, помиляєтеся ви чи праві, як я можу бути впевнений, що стояти на протилежному боці Її Величності - це однозначно правильно? Не кажіть мені, що у ваших очах у мене немає в серці ні найменшої наполегливості в боротьбі за справедливість?

Ні, ти інший, маленький. Будь-хто може сказати, що він помиляється, але ви не можете, тому що ви нащадок Дарія. Тульман подивився на нього і слово за словом сказав: Благородний вчинок сам по собі ніколи не може бути неправильним. Навіть якщо ми сумніваємося у власному виборі, ми ніколи не подумаємо, що ті, хто жертвує собою заради справедливості, мають наполегливість у своїх ідеалах у своєму серці.

?

Ви розумієте?

Старий поплескав Брандо по плечу. Настає довга ніч цивілізації, і полум'я погасне в попелі. Але під вугіллям все одно буде полум'я. Можливо, наше покоління ніколи не побачить, як він знову спалахне, але для вас він повинен запалюватися і передаватися з покоління в покоління, чи не так?

, —

І в цьому полягає місія першопрохідців, яких ви виконуєте.

Почувши це, Брандо не міг не замовкнути.

Він подивився на захід, і червоне сонце повільно опускалося за гори, немов сповіщало про прихід холодної ночі.

Щоправда, темної ночі.

?

Хто підніме смолоскип, що виблискує, як зірки?

,

Він підвів очі, і образ мовчазного старця в його пам'яті був незвичайно ясний і виразний. У той же час пророцтво про майбутнє, про яке говорив Тулман, також випливало в його голові

—

ВЕЖА —

Загублений місяць забрав світло

—

ХХ СУД —

.

Світло зникло.

—

ЗІРКА —

Покоління срібла загинуло на землі, йдучи вперед у темряві та невідомості.

—

СИЛА —

.

Випадкова зустріч імператора і дурня.

—

ПУСТЕЛЬНИК —

.

Іржавий годинниковий механізм скидається.

—

СВІТ —

.

Меч, що змінює долю.

978

Розділ 978

.

Зорі були, як пил.

Маги в срібних шатах один за одним зникали за дверима світла. Тулман подивився на Брандо, який тримав руки на борту корабля, нахилившись уперед, щоб подивитися на нього. Він злегка посміхнувся, потім повернувся і ступив у двері світла. Він був останнім, хто покинув Бугу. Круглі двері світла на мосту повернулися за ним на півкола за годинниковою стрілкою, а потім швидко стиснулися в пляму світла, повільно падаючи на землю, як шматок пилу.

.

Під нічним небом, після запеклої битви вдень, Лоен-Порт виглядав спустошеним. У мовчазному місті в цей час нікого не було. Спочатку Лоен Порт був невеликим. За винятком дворян, які не бажали розлучатися зі своїм майном, більшість мирних жителів вже виїхали або втекли на ранніх етапах війни. Решту біженців розмістили на кораблях посланці Еруїна Брандо. Дворяни Круза були дуже незадоволені тим, що цивільне населення займало їх обмежені ресурси виживання і простір. Вони довго сперечалися, але Брандо не міг турбувати цих людей. Це був флот, який належав Вальгаллі, а також належав йому. Він не потребував догляду.

Срібний флот плив над причалом, як зграя риб. Фрегати різних розмірів оточили кілька великих капітальних кораблів. У середині флоту знаходився флагманський корабель Ехнатон. Під ясним зоряним світлом матроси під командуванням старшого помічника натягували мотузки, і срібні вітрила випиналися. Брандо прислухався до наказу, і на серці його було спокійно. Він побачив, що на палубі сержант Марджорі з Яніласу наказує матросам скинути з палуби дерев'яні відра, наповнені прісною водою та їжею. Хлопці, які вперше виходили в море, не були вправними, але старанними.

.

Мало того, що планка на борту корабля не була прибрана, так ще й була додана додаткова. Якась дама, яка завжди вважала себе комерційним послом Еруена, стояла на краю банди. На ній була товста шуба, норкова хустка і милий круглий капелюшок. Здавалося, що вона не в змозі витримати пронизливий холодний вітер на великій висоті. Вона продовжувала потирати руки, а її відкрите обличчя було червоне від холоду.

!

Але, незважаючи на це, вона все одно щиро закликала матросів, які були поруч з нею: Ви, хлопці, такі незграбні, це дуже тривожно. Будьте обережні пізніше. Це елегантна дама шляхетного походження. Не лякайте її!

Не біда, римлянка.

Саме так. Юна господиня, вам слід спочатку спуститися на дно каюти. Якщо з вами щось трапиться на морозі, Монарх знову розсердиться. На жаль, моряки були добре знайомі з темпераментом цієї панянки і зовсім не боялися. Натомість вони засміялися і відповіли.

, - !

Не треба, не говори дурниць. Твій Господь має добру вдачу. Він не розсердиться. — квапливо заперечив Роман. Хоча вона так і сказала, вона все одно дивилася на Брандо з нечистою совістю. Побачивши, що останній розсіяний, вона не могла не зітхнути з полегшенням. Вона поплескала себе