Читати книгу - "Українське письменство"

Там само. — V. — С. 196.

(обратно) 279

Там само. — V. — С. 200.

(обратно) 280

Єфремов С. Коцюбинський. — В-во «Слово». — 1922. — С. 122.

(обратно) 281

Коцюбинський М. Листи до Волод. Гнатюка. — Львів, 1914. — С. 104.

(обратно) 282

Порівн. про властиве Чехову поняття «культурного блага», як великої громадської цінності. Овсянико-Куликовский. История русской интеллигенции. Собр. соч., т. IX. — СПб., 1914, вид. 5-е. — С. 52—53.

(обратно) 283

Пор.: А. П. Чехов. Затерянные произвед. (Атеней. — 1925. — С. 93—94) з тим, що говорить М. Ф. Чернявський в «Червоній лілеї», с. 11.

(обратно) 284

Може, тим треба пояснити і висновки О. І. Попова, що добачив у Коцюбинському риси марксиста і речника незаможного селянства (Червоний шлях. — 1923, II).

(обратно) 285

Якщо тільки перечитав: в листі 10.X.1901 Коцюбинський жаліється Гнатюкові, що йому незмога стежити навіть за ЛНВ.

(обратно) 286

Лист з 23.1.1900. — Письма. — Т. VI. — С. 19—20.

(обратно) 287

Зап. Істор.-філ. відд. УАН. — Т. IX. — К., 1926. — С. 212—214.

(обратно) 288

В добрій згоді з цим висновком стоять спостереження М. Ф. Чернявського, подані в ласкавому листі до мене з 12.VII.1928. На думку М. Ф., «Чехов глибоко вразив Коцюбинського своїми „Мужиками“; навіть другу частину „Fata morgana“ писано ще під впливом чеховського погляду на село. Він (Коцюбинський) мені прямо сказав, що не знає, що робити із своїми „Мужиками“… і я тоді зрозумів, що він хоче дати в своєму творі щось подібне по глибині й яскравості до твору Чехова». В цілому ж, на думку М. Ф. Чернявського, Чехов, надто як стиліст, далеко не созвучний Коцюбинському: «Коцюбинський шукав ефектів, іноді навіть зовнішніх, а таких у Чехова не було. Глибина чеховського аналізу його не вражала: Коцюбинський не любив дивитись у глибокі води».

(обратно) 289

Чеховські кінцівки у свою чергу нагадують деякі мопассанівські. Пор.:

Le paquebot, en effet, diminuait de seconde en seconde comme s’il eût fondu dans l'Océan. Mme Roland tournée vers lui le regardait s’enforcer à l’horizon vers la terre inconnue à l’autre bout du monde. Sur ce bateau, que rien ne pouvait arrêter, sur ce bateau qu’elle n’apercevrait plus tout à l’heure, était son flis, son pauvre fils. Et il lui sembait que la moitié de son coeur s’en allait avec lui, il lui semblait aussi, que sa vie était finie, il lui semblait encore qu’elle ne reverrait jamais plus son enfant.

Або:

Comme ils allaient quitter le quai et prendre le boulevard François I-er sa femme se retouma encore une fois pour jeter un demier regard sur la haute mer; mais elle ne vit plus rien qu’une petite fumée grise, si lointaine, si légère, qu’elle avait l’air d’un peu de brume.

Pierre et Jean, pp. 240—241, 242. Paris, 1909, Louis Conard, éditeur.

Б російському перекладі 90-х рр. каденції Мопассана виходять іще яскравіші: «Тогда Луизе показалось, что половина ее сердца ушла с этим кораблем, что вся ее жизнь кончена и что, вероятно, она уже никогда не увидит больше своего ребенка».

(обратно) 290

Пор., напр., у Кароліни Павлової у «Фантасмагоріях»:

(обратно) 291

Дорогою шукання // Життя й революція. — 1928. — V. — С. 81—87.

(обратно) 292

Того хреста Стороженко носив, не