Читати книгу - "Cьоме пророцтво Семіраміди"

— Ну й ситуація, — буркнув Орл. — Що ж нам тепер тут вічно тирчати?

Рольс остовпіло дивився на Орла.

— А вам це звідкіль відомо? — врешті витиснув він з себе.

— Ви про що, Рольсе? — наїжачився Орл, — Що мені відомо? Я лише щойно довідався від вас… — голос астронома почав зриватися на писк.

Як не дивно, це розрядило атмосферу. Всі члени екіпажу нарешті трохи розслабились і вперше за час розмови глянули одне одному в очі.

— Друзі, — втрутився капітан Грак. — Це не все. Інженер Рольс має вам повідомити ще дещо важливе.

— Краще б це було все. — буркнув Орл і люто уп’явся поглядом в Рольса, буцімто він був причиною усіх їхніх нещасть.

Рольсу і самому не до вподоби була місія інформатора, але, схоже, капітан Грак так не думав.

— Я провів деякі розрахунки, — почав він запинаючись. — З часом тут щось неладнє. Він вигинається в дугу, якій немає кінця, але з відстанню час не змінюється. Тому наше перебування тут автоматично розтягується до безкінечності.

— Безсмертні? — розреготався Орл. — То ми з вами вибрані! Хіба не про це мріяли сотні поколінь?

— Потрібно спробувати встановити контакт з Стрільцем А, — заїкаючись запропонував Ятуб.

Рольс вхопився за сказане.

— Слушна думка, друже. Якщо ви дозволите, капітане, я продовжу.

Грак хитнув головою, здається, полегшено. Було помітно, що йому все важче зберігати спокій.

— Якщо Стрілець А наділений інтелектом, він безперечно краще ознайомлений із законами, які тут діють. Раптом є невідомий нам спосіб покинути горизонт подій? Нам треба встановити контакт з Стрільцем і запевнити його, що ми не мали лихих намірів, а лише виконували завдання — дістати трохи світла з його конусу — хіба це комусь могло нашкодити? Ми можемо послати Стрільцю А інформаційні імпульси і шифр наших ДНК.

Тут корабель раптом сильно труснуло і Рольс осікся.

— Чи контактувати Стрільцю А з нами — вирішувати йому. Він тут господар і наші долі в його руках. — завершив Рольс і обережно роззирнувся довкола.

— Як ви думаєте через який час після відправки повідомлення відбудеться контакт? — поцікавився лейтенант Ятуб.

Рольс розвів руками.

— Ситуація, в якій ми опинилися, — він потер руки, — Не хочу бути багатослівним. Ми всі в одному кораблі. Ми можемо лише правдиво розповісти про свої наміри і чекати відповіді.

Астроном Орл закректав, але змовчав.

— Гелена, що скажете ви?

Жінка стрепенулася. Все, що відбувалося доходило до неї, ніби крізь туман.

— Якщо немає іншого виходу, — мовила вона.

Орл зітхнув чи то люто, чи невдоволено.

— Чи можу я сприймати це обговорення як одноголосне рішення і відіслати сигнал… — почав Рольс.

— Хвилиночку! — перебив Орл. — Хто нам гарантує, що інформація про нас не буде використана проти нас самих?

— Орле, — втрутився капітан Грак, — Ви схоже ще не зрозуміли, що тут вам ніхто нічого не гарантує…

Орл осікся і якось дурнувато заусміхався.

— Я нічого. Я лише хотів довідатися стільки у нас їжі у холодильному відсіку…

Присутні мовчки перезирнулися. Схоже через стреси про харчі вони зовсім забули.

— З вашого дозволу, капітане, я розпочну роботу негайно, — мовив Рольс, звертаючись до Грака.

Капітан хитнув головою і Рольс зник за дверима.

— Колеги, ми не знаємо з ким із нас захоче встановити контакт Стрілець А, — почав капітан, — але ви маєте стежити за усіма процесами, що відбуватимуться з вами і одразу повідомляти мені… Що з вами, лікарю Гелено, ви так зблідли?

Жінка повела плечима.

— Мені щось нездоровиться, капітане. — промовила жінка, — Якщо це вся важлива інформація — дозвольте я піду.

Грак похитав головою.

— Звичайно, можете йти. Бережіть себе, нас і так небагато.

Стрілець А обережно проник в думки Гелени. Жінку поглинули спогади. Молі в рожевій суконці і білих туфельках стрибає в класики, кіски її підстрибують разом з нею і барабанять по спині. Гелена іде їй на зустріч з букетом троянд і лялькою Барбі. Молі помічає Гелену, сміється і біжить назустріч, кіски підстрибують в такт її бігу. Жінка бере дівчинку на руки, піднімає високо над собою і кружляє з нею. Сонце сліпить їм очі. Це четвертий Молін день народження. Вона ще здорова і щаслива.

Крім Молі в пам’яті Гелени є ще Неназваний, але Стрілець не розуміє хто він. Гелена його вперто виштовхує зі спогадів. Тож світло може пролити лише підсвідомість…

…Отже, Молі. Цінність цього об’єкту для Гелени незаперечна. Хоча досі так і не зрозуміло чому.

Стрілець А висковзнув з мозку Гелени і спрямував свої радіохвилі-приймачі до землі. Він прощупав кожен її пласт у пошуках Молі. Але було пізно. Відтоді як екіпаж корабля перетнув горизонт подій минуло забагато часу. Для землян колапсуюча зірка Стрілець А давно згасла і вони, так і не дочекавшись екіпажу спорядженого за світлом, в боротьбі з хворобою втратили половину населення. Міста були повністю інфіковані, кожна цеглинка в них містила хвороботворні бактерії. Вцілілі залишили все своє майно і голі-босі ховалися в печерах та скелях. Але тут їх на кожному кроці підстерігала інша небезпека — хижаки. Діти цивілізації були геть непристосовані до життя в екстремальних умовах і постійно ставали жертвами диких звірів.

Молі померла задовго до масової евакуації. Уміння проникати в минуле дозволило Стрільцю побачити її останні дні. Дівчинка згасала в білій палаті в оточені медиків під крапельницею, що полегшувала її біль, поруч сидів худорлявий чоловік в товстих окулярах і білому халаті; він теж був хворий…

— Гелено, — покликав Стрілець А свою нову знайому, — хто тобі ця Молі?

Відповідь він прочитав у підсвідомості.

Молі була довгоочікуваною дитиною. До неї у Гелени тричі були викидні, не допомагали, ані вітаміни, ані постільний режим, ані система збереження плоду.