Читати книгу - "Арон, Олекса Мун (Alexa Moon) "

— Я досі не звикну до зими. Все-таки сонце мені ближче. — Каже Яніс.

— І тому ти приїхав у найсумніше місто у світі, де сонячні дні можна перерахувати на пальцях? — Сміюся.

— За це тут короткі зими.

— Так. Надвечір ця зимова казка перетвориться на брудну кашу під ногами. Але це все не має значення, Яніс! — стукаю його по плечу і забираю валізу.

— А що важливо, розумна дівчинка?

— Важливо, щоб поряд з тобою була кохана людина, так? — усміхаюся. Граю бровами. — І тоді найсумніше місто, у серце перетвориться на найяскравіше. Не ображай Ольгу, добре? Вона хоч собі на думці, але шалено любить тебе.

— Хотів би я сказати подібне до Арона…

Яніс перехоплює мою вільну руку і в аристократичній манері підносить тильну сторону до губ. Цілує її. Насамкінець додаючи:

— Я дуже радий, що мій брат знайшов своє щастя у такій дивовижній жінці, як ти!