Читати книгу - "Українське письменство"

По всій Україні пожежі палали, Як вороги злії її розривали, Як марне козацькії сльози лились. (обратно) 396

Памяти товарища // К. ст. — 1904. — V. — С. 431—432.

(обратно) 397

У Старицького інтерес до Слов’янщини підсилений враженнями Турецької війни 1877—1878 рр. Вірш «До слов’ян» стоїть в ряді інших: «Слов’янська доля», «Смерть слов’янина», «До Дунаю», «На прю» (з болгарського), «До броні!» (З давнього зшитку, II, с. І—IV, 1—9).

(обратно) 398

Також «Елегія» з закликом до заздрості: «Іди собі, тікай собі від нас, / Простуй у дикії пустині, / Хай братолюб’я ясний час / Скрізь запанує в Слов’янщині». — «Порв. Струни». — С. 7.

(обратно) 399

Діло. — 1888. — Ч. 38.

(обратно) 400

Багато подібних висказувань і в Кониського. Хоч би поезія «Раз на віки» («Порв. Струни». — С. 6).

(обратно) 401

О’Коннор-Вілінська В. Деякі риси в творчості Старицького // ЛНВ. — 1914. — IV. — С. 48.

(обратно) 402

Пушкін О. Вибрані твори. — Книгоспілка. — С. XXX—XXXII.

(обратно) 403

Вірш Старицького беремо з вид. 1908 р.

(обратно) 404

Цю дату встановлює Б. М. Шевелів — «Л. Глібов як громадський діяч і письменник». Див.: Глібов Л. Твори. — В-во «Сяйво». — К., 1927.

(обратно) 405

Про справжнє відношення Глібова до Родзянок дозволяє догадуватись лист П. Куліша до О. Барвінського 9/21.V.1869, що називає його «сином багатого пана».

(обратно) 406

Про неї див.: К-ий. До життєпису Куліша // Черв. шл. — 1924. — № 8—9.

(обратно) 407

Про «Чернигов. листок» є спеціальна стаття Шевелева — див.: Чернігів і північне Лівобережжя. — К., 1928. — С. 443—462.

(обратно) 408

Черемшина пише про те в листі до мене з дня 13.III.1926.

(обратно) 409

Музичка А. Марко Черемшина (Ів. Семанюк). — С. 130—131. Взагалі точних дат закінчення університету, судейської практики та початків делятинського конципієнтства поки що не маємо. Найпильніше усталені дати некрологу ЛНВ (1927, кн. VI, ст. 97—99). От вони: Черемшина вписався до університету 5.X.1896, скінчив 9.IX.1901 р., докторат здобув 17.VII.1906. Судейська практика його була однорічна. Але до яких років вона відноситься (1904—05, чи 1901—1902), установити нам поки що незмога.

(обратно) 410

ЛНВ. — 1927. — VII—VIII. — С. 305.

(обратно) 411

Музичка А. В, напр., зазначає, що «Туга» може стосуватися так до 1914, як іще більше до 1918 р. Цит. твір, стор. 144.

(обратно) 412

Рада. — 1.II.1912. — Ч. 26.

(обратно) 413