Читати книгу - "Фауст. Трагедія"

На Кіпрі, в яскинях підземних,

В повітря тремтіннях таємних,

Ми з давніх-давен гніздимося,

Безпечні Нептуна й Сейсмоса.

Там бережно нами храниться

Богині ясна колісниця,

Що іншим і в сні не присниться.

В цю ніч із тремким мерехтінням

Над хвиль мережастим плетінням,

Невидні новим поколінням,

Приводим царицю сюди.

Не боязно нам ні орла того,

Ні лева крилатого,

Ні хреста, ні півмісяця[212],

Що гордливо знай висяться,

Між собою воюючи,

Тут по черзі пануючи,

Край багатий руйнуючи.

Ми, як завжди,

Прекрасну царицю приводим сюди.

С и р е н и

Коливаючись повільно,

Ближче й ближче надплива,

Обліпивши повіз щільно,

Мальовнича перезва.

То дебелі Нереїди —

Дикий вигляд, добра суть,

І тендітнії Доріди

Галатею нам везуть:

Величава, богорівна,

Знак безсмертя на чолі,

Та ласкава і чарівна,

Як проста дочка землі.

Д о р і д и

(хором, пропливаючи на дельфінах повз Нерея)

Лий нам, Луно, ласку світла,

Глянь, як любо юнь розквітла!

Тих, що візьмемо в мужі,

Панотцеві покажи.

(До Нерея).

Врятували з пащі виру

Ми цих гарних юнаків,

Доглядали потай миру

Між мохів та комишів.

Поцілунками палкими

З них одплату візьмем всі ми;

Привітай же красунів!

Н е р е й

За добродійство в нім же й нагорода,

У милосерді вам же й насолода.

Д о р і д и

Якщо ми за благодію

Сподобилися похвал,

Ввічни, батьку, нашу мрію —

Їхню юнь і їхній пал.

Н е р е й

Радійте з цих чудесних сходин,

Із юнаків зробіть дружин,

Та я того їм дать не годен,

Що може дати Зевс один.

Під вами хвиля хистко гнеться,

Така ж хистка і та любов;

Як порив пристрасти минеться,

На берег вихлюпніть їх знов.

Д о р і д и

Ви, гарні хлопці, нам дорогі,

Та вже нам розлуку кличуть…

Ми хочем вічної жаги,

Боги її не зичать!

Ю н а к и

Як любо лелієте ви нас

Ласкавим теплом дівочим!

Таке нам щастя в перший раз,

Ми кращого й не хочем.

Г а л а т е я   надпливає на колісниці з мушлів.

Н е р е й

Це ти, моя доню!

Г а л а т е я

                       Мій любий татусь!

Спиніться, дельфіни, нехай подивлюсь!

Н е р е й

Вони не спинились; гучною юрбою

Йдуть далі у звичному крузі…

Коли б узяли і мене вже з собою!

Ах! Що їм по батьківській тузі!

Та цього стрічання щаслива мить

Річного чекання томління затьмить.

Ф а л е с

Хвала вам, і прíсно хвала!

У мене душа розцвіла

Великим, прекрасним, правдивим.

Усе із води появилось,

Все вічно водою живилось!

Будь нам, океане, зичливим!

Коли б не ти із тучами,

Рясні дощі несучими,

З потоками кипучими

І ріками могучими —

І гори, і доли були б без пуття,

Ти цілому світу струмуєш життя.

Е х о

(хор всіх кругів)

Ти цілому світу даруєш життя.

Н е р е й

Вони звертають вдалині —

Не пройдуть більше при мені;

Далеко протяглими ґронами

За свята нічного законами

Збіговище плине в'юнке.

Та жемчужний трон Галатеї

Все бачу в тій юрмі;

Він блискотить зорею

У пітьмі.

Що любим, те нам видно всюди!

Й далеко буде

Світле і ярке,

Дійсне і близьке.

Г о м у н к у л

В волозі цій розмайній

Вбачає дух мій сяйний

Найкращу красоту.

П р о т е й

В волозі життєдайній

Осягне дух твій сяйний

Найвищу висоту.

Н е р е й

Яка нова тайна в тій зграї урочій

Засяяла сяйно і ловить нам очі?

По жемчугу грає огонь перебіжно —

То сильно й яскраво, то лагідно й ніжно,

Тріпоче любовно круг ніг Галатеї…

Ф а л е с

То бідний Гомункул послухав Протея…

Охоплений владно одною жагою,

В життя він ірветься, тремтить з непокою.

Коли б він нагально об трон не розбивсь!

Спахнуло — сяйнуло — уже він розливсь.

С и р е н и

Яке ж то нам чудо явилось огнисто,

Що хвиля об хвилю черкає іскристо?

Всю просторінь полумінь вщерть пойняла,

Зажевріли в темряві ночі тіла,

Усе надовкола вогнем запалало…

Хай царствує Ерос[213] — усьому начало!

Слався, море! Славтесь, хвилі,

Світлим блиском заіскрілі!

Слався, вогне! Слався, водо!

Слався, дивная пригодо!

У в е с ь   х о р

Слався, вітре, милий брате!

Слався, земле, щедра мати!

Всім стихіям чотирьом

Возсилаємо псалом!

Дія третя[214]

ПЕРЕД ПАЛАЦОМ МЕНЕЛАЯ У СПАРТІ

Увіходить   Г е л е н а   з хором бранок-троянок. Провідниця хору   П а н т а л і д а.

Г е л е н а