Читати книгу - "Точка Обману"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Міс Секстон, — нарешті озвався він, — і всі ви... — 3 цими словами директор по черзі затримав свій погляд на кожному з них. — Якщо все, що ви кажете, — правда, а я не бачу для вас причини брехати, то вам надзвичайно пощастило, що ви не загинули.
Вони всі мовчки закивали. Президент залучив чотирьох цивільних науковців... і тепер двоє з них мертві.
Пікерінг невтішно зітхнув, немов не знаючи, що далі казати. Події, про які він щойно почув, якось не клеїлися і видавалися сюрреалістичними.
— А чи не могло статися так, — поцікавився Пікерінг, — що шахта, через яку начебто ввели метеорит знизу і яку добре видно на роздруківці, є природним феноменом?
Рейчел похитала головою.
— Для цього вона аж надто бездоганна і пряма. — Вона розгорнула й досі сиру роздруківку перед камерою. — Абсолютно бездоганна.
Уважно вивчивши зображення, Пікерінг схвально кивнув.
— Не випускайте цієї роздруківки з рук.
— Я зателефонувала Марджорі Тенч, щоби попередити і зупинити президента, — сказала Рейчел. — Але вона заткнула мені рота.
— Я знаю. Вона мені сказала.
Рейчел ошелешено поглянула на екран.
— Вам телефонувала Марджорі Тенч?
— Щойно. Вона дуже занепокоєна. Їй здається, що ви задумали якийсь трюк для дискредитації президента і НАСА. Можливо, щоб допомогти своєму батькові.
Рейчел підвелася. Змахнувши роздруківкою, вона показала на двох своїх компаньйонів.
— Нас мало не вбили! Хіба це схоже на трюк?! І навіщо мені...
Пікерінг здійняв руки.
— Заспокойтеся. Міс Тенч якраз і не сказала мені про те, що вас було троє.
Рейчел і пригадати не могла, чи дала їй Тенч часу на те, щоб згадати про Коркі й Толланда.
— Не сказала вона мені і про те, що ви маєте предметний доказ, — додав Пікерінг. — Я скептично поставився до її заяв іще до того, як вийшов з вами на зв’язок, а тепер переконаний, що вона помиляється. Я не сумніваюся у правдивості вашої заяви. Наразі питання стоїть так: що все це означає?
Запанувала тривала тиша.
Вільяма Пікерінга рідко можна було побачити в розгубленому стані, але він і справді розгубився і розпачливо хитав головою.
— Припустімо, що хтось і справді ввів метеорит у кригу. І це тягне за собою цілком очевидне запитання — навіщо? Якщо НАСА має метеорит зі скам’янілими рештками в ньому, то нащо їй — чи комусь іншому — перейматися, де саме його знайшли?
— Схоже, — пояснила Рейчел, — що це здійснили для того, щоб відкриття зробила «Система спостереження за Землею». Щоб цей камінь виглядав як фрагмент якогось відомого метеорита.
— Скажімо, Юнгерсольського, — підказав Коркі.
— А який сенс пов’язувати цей метеорит із якимось відомим падінням? — вимогливо спитав Пікерінг голосом чоловіка, якийсь ось-ось збожеволіє від суперечностей, що на нього навалилися. — Хіба ці скам’янілості вже самі не є вражаючим відкриттям — незалежно від того, де і коли їх знайшли? І незалежно від того, з яким відомим метеоритом їх пов’язали?
Усі троє закивали.
Пікерінг завагався, і на його обличчі з’явився невдоволений вираз.
— Якщо... звичайно...
Рейчел ледь не фізично відчувала, як крутилися і скрипіли коліщатка в мозкові Пікерінга. Він знайшов найпростіше пояснення, чому цей метеорит спробували пов’язати з Юнгерсольським, але це найпростіше пояснення виявилося також і найсуперечливішим.
— Якщо, — продовжив Пікерінг, — таке ретельно підготовлене введення метеорита в кригу не мало наміру надати достовірності абсолютно фальшивій інформації. — Він зітхнув і повернувся до Коркі. — Докторе Марлінсон, яка можливість того, що цей метеорит — фальшивка?
— Фальшивка, сер?
— Так. «Липа». Підробка.
— Фальшивий метеорит? — Коркі ніяково розсміявся. — Абсолютно неможливо! Цей метеорит вивчали професіонали. В тому числі я. Хімічні аналізи, спектрографія, визначення віку за допомогою рубідієво-стронцієвого тесту. Цей камінь не схожий на всі інші, коли-небудь знайдені на землі. Цей метеорит справжній. Це вам підтвердить будь-який астрогеолог.
Пікерінг надовго замислився над почутим, мимоволі погладжуючи свою краватку.
— Однак якщо зважити на негайну величезну вигоду, яку НАСА отримала від цього відкриття, очевидні ознаки маніпулювання доказами, а також те, що на вас було вчинено напад... то перший логічний висновок, який спадає мені на думку: цей метеорит є дуже ретельно сфабрикованою фальшивкою.
— Це неможливо! — крикнув Коркі, ледь стримуючи гнів. — Попри всю повагу до вас, сер, метеорити — це не якісь голівудські спецефекти, які можна виготовити в лабораторії, щоб пошити в дурні наївних астрофізиків. Це об’єкти зі складним хімічним складом, унікальною кристалічною структурою та співвідношенням елементів!
— Я нічого не маю проти вас особисто, докторе Марлінсон. Просто я йду логічним ланцюжком аналізу. З огляду на те, що хтось хотів вас убити, аби ви не видали того факту, що метеорит ввели в лід знизу, я не відкидатиму жодного з можливих сценаріїв. Що конкретно змушує вас думати, що цей камінь — метеорит?
— Конкретно? — затріщав голос Коркі в навушниках. — Бездоганна кора плавлення, присутність хондр, уміст нікелю, аналогічного якому немає ніде на Землі. Якщо ви припускаєте, що хтось пошив нас у дурні, виготовивши цей камінь у лабораторії, то я можу сказати лише одне: цій лабораторії вже сто дев’яносто мільйонів років. — Коркі занурив руку в кишеню, видобув звідти плаский камінець у формі диска і підняв перед камерою. — Вік зразків на кшталт ось цього ми визначали численними методами. А рубідієво-стронцієвий метод — не те, що можна отак запросто сфальшувати!
Пікерінг здивувався.
— У вас є зразок?
Коркі знизав плечима.
— У НАСА їх було багато десятків.
— Ви хочете сказати, — спитав Пікерінг, поглянувши на Рейчел, — що НАСА знайшла метеорит, який, на її думку, містить викопні рештки живих організмів, і дозволяє отак цупити зразки?
— Річ у тім, — зауважив Коркі, — що зразок у моїй руці справжній. — Із цими словами він підніс камінець іще
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Точка Обману», після закриття браузера.