Читати книгу - "Ефект метелика, Марія Акулова"

Обіцяв же мстити — ось і мстив, поки метелик зовсім втомилася, заснувши прямо на його грудях, вмостивши голову під підборіддям, заколисана погладжуваннями по спині, його диханням і власною задоволеною втомою.

Правда, прокинулася майже відразу — і години не пройшло, борючись і відвойовуючи покривало, побігла у ванну, звідти повернулася не менш щаслива, ніж йшла. Знову влаштувалася на грудях, заглядаючи зовсім не сонними очима в його, потягнулася, доторкнулася губами до губ, задоволено замугикала, відчувши, як Гліб подушечками пальців малює зигзаги на боках.

— Ти їсти хотів…

— Уже все, не хочу, — Гліб усміхнувся, закинув руки за голову, потягнувся.

— А я б поїла, — Настя теж відкотилася, перевернулася, дивлячись у стелю.

— Тоді ходімо.

Чоловік різко сів, схопив штани, тут же в них одягаючись, Насті кинув футболку з комода.

— Ліньки, — а вона подивилася на Гліба так благально, що не пошкодувати її було неможливо. Ну він і пошкодував — сам натягнув футболку, а потім узяв на руки, тягнучи на кухню, посадив на табурет, поліз у холодильник.

— Молоко є.

— Давай.

Перед дівчиною тут же був поставлений стакан, такий же повний, як і для нього. Випили вони швидко, мовчки, а потім Настя підвелася, перехилилася через стіл, поцілувала, дякуючи та стираючи сліди молочних вусів, ковзнула рукою по шиї до плеча, відчуваючи там гладкий слід, відірвалася.

— Це шрам? — забрала руку, розглядаючи досить явну мітку. Як раніше-то не помітила? — Звідки?

А потім ковзнула рукою ще нижче, по чорному малюнку, частково виведеним на поверхні шраму, а частково на здоровій шкірі. Татуювання здалася Насті дивним — чи то кокон, чи то лялечка, в центрі якої йде чорна тріщина. Раніше дівчині чомусь здавалося, що перетворення гусениці в метелика — це красиво, а дивлячись на малюнок, ставало моторошно й навіть трохи боляче.

Гліб скривився, зняв із себе дівочу руку, поцілував у кісточки.

— У молодості потрапив в аварію. Легко відбувся, — сумно усміхнувся, а потім знову встав, щоб продовжити пошуки в холодильнику.

— А малюнок? — відірватися від його розглядання було складно. — Щось значить? І це боляче? По шраму?

— Малюнок означає провал, що передує втіленню в метелика, — чоловік сумно хмикнув. — По шраму — боляче. — А потім швидко змінив тему. — Я піцу замовляв учора, так її їсти вже не можна, але якщо розігріти…

— Хочу, — Насті було абсолютно однаково, що є. Слона — отже, слона, підошву — отже, підошву. Вчорашню піцу — отже, її.

Гліб кивнув, прямуючи з тарілкою тепер уже до мікрохвильової печі, а сама Настя провела його поглядом, із завмиранням серця і трепетом стежачи за тим, як він красиво рухається, як йому йде бути оголеним до пояса. Так і хочеться підійти ззаду, обійняти, притулитися щокою до широкої спини, а потім, щоб і він обійняв…

Різко розвернувшись, Імагін зловив цей її погляд, усміхнувся, рушив у бік Настиного табурета.

А вона поводилася так, як велів інстинкт самозбереження, нехай інші інстинкти й були з ним категорично не згодні — спробувала змінити тему.

— Ти любиш мотоцикли? — Настя кивнула на одну зі стін, на якій висіла ціла серія фотокарток із різними моделями байків.

— В юності захоплювався, — тільки Імагін щось не дуже правильно реагував на зміну теми. Дуже вже по-власницьки розвернув до себе, вклинився між ніг, пройшовся від колін до стегон долонями, вище теж намагався, але зустрів супротив. Кволий, слабкий, для проформи.

— Ганяв? — Настя повернула голову, ніби знову кидаючи погляд на фотографії, а насправді підставляючи шию для поцілунків. Гліб, на щастя, зрозумів, що від нього вимагають, поцілував.

— Ні.

— Як тоді потрапив в аварію?

— Можна потрапити й не ганяючи, — притиснувши дівчину ще трохи ближче, Гліб із задоволенням розпочав освоєння любо наданої території.

А сперечатися і розпитувати далі Настя не стала. Так сталося, що вона прекрасно розуміла небажання людини згадувати деякі теми з її минулого.

Тим паче яка різниця? Він не постраждав, це головне. А шрами — дурниці. Зате сам зараз живий і здоровий стоїть поруч, гладить, цілує, щось говорить, з розуму дуже вміло зводить.

Усе закінчилося б черговим заходом уже на кухні, але з дурману їх вирвав писк мікрохвильової — піца готова.

Самостійно поїсти Насті не дали — годували з рук, а потім вимагали, щоби те ж робила і вона. Туся не те щоб була проти, врешті-решт, це ж його футболка і штани тепер у плямах…

На кухонній підлозі залишився один, так і не доїдений, шматочок їхньої пізньої вечері, коли вони, цілуючись і паралельно позбуваючись від брудного одягу, знову задкували, тепер до ванної. І знову були стіни, до яких Настю притискали, потім неодноразові спроби Імагіна, який не бажав відриватися від її губ і цідив лайку крізь зуби, намацав вмикач, дівочий вереск, коли на голову з душу хлинула холодна вода, рване дихання, вже від пари запітнівше скло дверей кабінки, і сліди від рук, які спочатку ковзали вниз, а потім стисли гарячі плечі чоловіка до болю, коли опору шукати можна було тільки в ньому.