Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

телефону прокурора Ріхарда Екстрьома. Хенрі назвався і поставив йому головні питання: хто, як і чому?

— Як, ви сказали, називається ваш журнал? — перепитав Ріхард Екстрьом.

— Журнал «Міленіум». Я був знайомий з одним з убитих. Як повідомило джерело, поліція розшукує певну особу. Що саме відбувається?

— Зараз я нічого не можу повідомити.

— А коли зможете?

— Сьогодні ввечері ми, можливо, проведемо ще одну прес-конференцію.

У голосі Ріхарда Екстрьома відчувалася невпевненість. Хенрі Кортес посмикав себе за золоту сережку.

— Прес-конференції проводяться для журналістів новинних видань, чиї матеріали відразу йдуть у друк. Я ж працюю в щомісячному журналі, і ми чисто по-людськи хочемо знати, що робиться.

— Нічим не можу зарадити. Доведеться вам, як усім решті, набратися терпіння і чекати.

— З моїх джерел мені стало відомо, що розшукується жінка. Хто це?

— Зараз я не можу висловлюватись із цього приводу.

— Ви можете спростувати відомості про те, що це жінка?

— Ні, я говорю, що не можу висловлюватись із цього приводу…

Інспектор кримінальної поліції Єркер Хольмберґ стояв на порозі спальні і задумливо дивився на величезну калюжу крові, що залишилася на тому місці, де лежала Міа Берґман. Повернувши голову, він звідти ж міг бачити іншу калюжу крові на тому місці, де знайшли тіло Даґа Свенссона. Велика кількість пролитої крові наводила його на роздуми. Її було значно більше, ніж йому звичайно доводилося бачити після кульових поранень, а це свідчило про те, що застосовані в даному разі боєприпаси завдали величезних ушкоджень. Це, у свою чергу, підтверджувало правоту комісара Мортенссона, який припустив, що вбивця користувався мисливськими експансивними кулями. Згустки чорно-бурої крові вкривали майже всю підлогу, так що працівники «швидкої допомоги» і криміналісти з технічного відділу змушені були в неї ступати, розносячи сліди по всій квартирі. Хольмберґ був узутий в гімнастичні черевики з блакитними бахілами поверх них.

Справжнє обстеження місця злочину зараз, на його думку, тільки починалося. Тіла вбитих були винесені з квартири, останні два техніки розпрощались і пішли слідом за всіма, Єркер Хольмберґ залишився сам. Були зроблені фотографії трупів, заміряні сліди крові на стінах і проведено обговорення ділянки розповсюдження виплеску і швидкості розльоту. Хольмберґ знав, що означають ці слова, але спостерігав за ходом технічного обстеження досить неуважно. В результаті роботи криміналістів з технічної лабораторії буде представлено докладний письмовий звіт, з котрого буде ясно видно, з якого боку від своїх жертв і на якій відстані був убивця, в якому порядку були зроблені постріли і які відбитки пальців можуть становити інтерес. Але для Єркера Хольмберґа це було не важливо. У технічному звіті не буде ні слова про те, хто вбивця і якими мотивами він (а позаяк тепер головною підозрюваною була жінка, то вже швидше — вона) керувався, зважившись на це. Дати відповіді на ці питання і було його завданням.

Єркер Хольмберґ увійшов до спальні. Поставивши на стілець потертий портфель, він дістав з нього кишеньковий магнітофон, цифрову камеру і блокнот для записів.

Він почав з того, що став відчиняти шухляди комода, який стояв у кутку за дверима. У двох верхніх шухлядах лежала нижня білизна, джемпери і шкатулка з прикрасами, що належали, очевидно, Міа Берґман. Розклавши всі предмети на ліжку, він ретельно оглянув шкатулку, але не виявив там нічого особливо цінного. У нижній шухляді він знайшов два альбоми з фотографіями і дві папки з рахунками щодо витрат на господарство. Він увімкнув магнітофон і продиктував:

— Опис предметів, вилучених на Бйорнеборґсвеґен, вісім-бе. Спальня, нижня шухляда комода. Два переплетені фотоальбоми формату A-чотири. Папка з чорним корінцем, названа «Господарські витрати», і папка з синім корінцем, названа «Покупка квартири», що містить відомості про кредит і виплати за утримання квартири. Невелика коробка з рукописними листами, поштівками та особистими речами.

Він одніс усі речі до холу і склав їх в баул. Потім заходився коло шухлядок нічних столиків праворуч і ліворуч від двоспального ліжка, але не знайшов там нічого цікавого. Він розчинив одежні шафи, перебрав увесь одяг, промацавши всі кишені та оглянувши зсередини взуття, щоб дізнатися, чи немає там захованих або забутих предметів, а після цього перейшов до огляду верхніх полиць гардеробів. Він заглядав у всі коробки, великі й маленькі. Час від часу він знаходив там якісь папірці або предмети, які з тих чи інших міркувань включав до списку вилучених речей.

У спальні стояв засунутий у куток письмовий стіл — тісне робоче місце, оснащене стаціонарним комп’ютером марки «Compaq» із стареньким монітором. Під столом виявилася висувна тумба, а збоку від письмового столу маленький стелажик. Єркер Хольмберґ знав, що найважливіші знахідки (якщо тільки взагалі йому судилося щось знайти) він зробить де-небудь в районі робочого місця, і тому залишив обстеження письмового столу наостанок. А спочатку він пішов у вітальню, щоб там продовжити огляд місця злочину. Відчинивши скляну шафу, він вивчив кожну вазу, кожну скриньку і поличку. Потім перевів погляд на місткі книжкові полиці, що займали куток між зовнішньою стіною і стіною ванної кімнати. Взявши стілець, він почав огляд згори, перевіряючи, чи не сховано що-небудь над книжковою полицею. Потім він пройшовся по всіх полицях, виймаючи книжки пачками, проглядаючи кожну з них і ретельно оглядаючи на предмет того, чи не заховано що-небудь ззаду за книгами. Через сорок п’ять хвилин він повернув на місце останню вийняту пачку. На обідньому столі зібрався після огляду невеликий стосик книжок, які з тієї чи іншої причини привернули його увагу. Він увімкнув магнітофон і надиктував на нього наступний перелік:

— З книжкових полиць у вітальні: книга Мікаеля Блумквіста «Банкір мафії», книга німецькою мовою «Держава і автономність», книга шведською мовою «Революційний тероризм» і книга англійською мовою «Ісламський джихад».

Книга Мікаеля Блумквіста потрапила до цього переліку автоматично, позаяк її автор уже фігурував у матеріалах попереднього слідства. Три інші книжки були вибрані з менш очевидних причин. Єркер Хольмберґ не мав ані найменшого уявлення про те, чи могло це вбивство бути якось пов’язане з тією чи іншою політичною діяльністю, і ніякі дані не свідчили про активні заняття Даґа Свенссона і Міа Берґман політикою. Можливо, ці книги просто відображали звичайний інтерес до подій у світі або взагалі потрапили на полицю як побічний продукт журналістської діяльності. Але в той же час Єркер Хольмберґ усвідомлював, що коли в квартирі поряд з двома вбитими наявна література з питань політичного тероризму, саме це вже само по собі заслуговує на увагу. Тому ці книги опинилися в баулі разом з іншими вилученими предметами.

Потім він присвятив кілька хвилин огляду