Читати книгу - "Чорна акула в червоній воді"

вдома. Тут пройшло його дитинство, тут він вперше пограбував крамницю і пішов на відсидку. Залишивши «сім’ю» у сторожці лісника, Азіат попростував до міста. Але план захоплення вертольота в обсерваторії виявився нездійсненним. Аршабад кишів міліцією.

Азіат пробирався темними завулками та дворами. В одному з них він побачив Софію і спробував згвалтувати. Тепер, бредучи лісом до сторожки лісника, він подумки лаяв себе за ту слабкість. Звісно, ні для кого не секрет, що найбільшою проблемою в тюрязі є відсутність жінок. Тому не дивно, що, уздрівши на темній вуличці гарненьку дівку в коротенькій спідничці, він не втримався. Тепер же Азіат думав, чи не скоїв дурниці. Адже не виключено, що дівка звернеться до міліції, і якщо «червоні кашкети» підуть його слідом, то їх обкладуть, наче вовків. У всякому разі, у сторожці більше тижня залишатися не можна. Хтось випадково може туди навідатися, а зайвого «мокряка» їм не потрібно.

Втім, ні Азіату, ні Прищу з Касіусом втрачати було особливо нічого. Інша справа Шатл — пілот вертольота, що мотав строк за контрабанду. Кілька разів він проніс на територію аеропорту повз прикордонний пост пакетики з героїном і одержав три роки. З трьох років Шатл відсидів вже два і тікати не мав ані найменшого бажання. Аби схилити його до втечі, довелося намовити співкамерників призначити його «черговим по параші». Парашею на тюремному лексиконі звалося цеберко з нечистотами. Що ж до чергування по параші, то це була виняткова за жорстокістю тортура. Черговий по параші мав не лише тримати парашу у. винятковій чистоті, а й спати, кладучи голову на її кришку. Кожен, кому було потрібно до параші, вдень чи вночі тусав чергового (по-камерному — «генсека параші») і говорив:

— Товаришу генеральний секретар, дозвольте відвідати вашу парашу!

Якщо «генсек» в ту ж мить не схоплювався і не відповідав:

«Будь ласка, радий вас вітати біля моєї параші», — його нещадно били мокрими рушниками з замотаними в них залізними мисками.

Шатл витримав «чергування» близько місяця, а далі мав або втікати, або накласти на себе руки. Він і став четвертим втікачем.

У сторожці троє грали в «тисячу». Побачивши Азіата, що переступив поріг, всі кинули карти.

— Що, суки, не чекали? — проголосив Азіат традиційне вітання.

— Не трави мульку, що там на волі? — запитав здоровило на прізвисько Прищ, котрий верховодив усією зграєю.

Здоровило Прищ зовсім не відповідав своєму прізвиську, як, втім, і Шатл — маленький худенький блондин. Касіус Клей також не відповідав образу боксера-важковаговика. Був височенним брюнетом, з важкою щелепою і маленькими глибоко посадженими очицями. Прізвиська свої вони одержали, коли вперше потрапили за грати. У день вибору прізвиська якийсь із зеків, зазвичай блатний чи злодій у законі, визирав у загратоване віконце і вигукував:

— Тюрьма-ріднуха, дай кликуху!

І перший із зеків, хто чув це звернення, мав вигукнути що завгодно у відповідь: скажімо, «доходяга» або «Мухамед Алі», і тоді атлет ставав «доходягою», а потворний горбань — «Аленом Делоном». З цієї миті прізвисько назавжди прилипало до зека і залишалось до кінця життя.

— Місто кишить «червоними шапками», до обсерваторії не потрапимо, — кинув Азіат, сідаючи до столу. — Втім, як і до аеропорту…

Прищ брудно вилаявся.

— І що тепер, мотати новий строк?

— Вважаєш, що нас пасуть? — запитав Касіус Клей.

— Навряд, — відповів Азіат. — Коли б їх цікавили ми, всі паркани були б заклеєні нашими фото. Заляжемо на дно тижнів на два. А якщо «червоні шапки» звідси не заберуться, то… — і Азіат розповів про гірську метеостанцію, яку звичайно обслуговують три жінки, і куди раз на місяць вертоліт доставляє припаси.

— І що, місяць з тими крихітками чекати вертольота? — дурнувато захихотів Касіус Клей. — Я згоден. Хай навіть і місяць.

— До дідька, примусимо дівчаток викликати вертоліт рацією, — холодно заперечив Азіат. — А розважитися встигнемо. Якщо Касіусу дуже схочеться, візьмемо їх з собою.

— Ще й як схочеться, — згодився Клей. Він підвівся, потягнувся і відважив Шатлу потиличника-моргушку. Касіусу подобалося «діставати» цього інтелігента, котрий весь час намагався стати своїм серед зеків, але так і не досягнув у цій непростій справі якогось помітного успіху. — Шатл, а це правда, що ти одружений?

Голова Шатла сіпнулася вперед, від підніс руку до потилиці.

— Ти що, язик проковтнув? — нахилився до нього Клей.

— Одружений, — неохоче пробурмотів у відповідь Шатл.

— А я ні,— дурнувато зареготав Касіус. — Була тут у мене одна бікса, та швидко надокучила. А там нас чекають три шмари. Всім по одній, а тобі, Шатл, не вистачить. В натурі.

— Залиш мене у спокої.

— Азіат, цей лох на мене жене.

— Не лізь у пляшку.

— Якби не був літуном, я б уже давно йому запросив лікаря.