Читати книгу - "Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т."

цій самій статті визначено, що до технічних та транспортних засобів, у т. ч. самохідних машин, що працюють на біопаливі, належать товари, які класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 8701, 8702, 8704, 8705, 8709.

Аналогічний підхід використаний і у випадку звільнення від оподаткування прибутку підприємств, отриманого ними від господарської діяльності з видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ відповідно до Закону України від 21.05.2009 р. № 1392-VI «Про газ (метан) вугільних родовищ» (п. 16 підрозділу 4 розділу XX ПК України). Така податкова пільга є тимчасовою і застосовується протягом 10 років, починаючи з 01.01.2011 р. Вона передбачена у ст. 11 згаданого Закону.

Поняття «видобування газу (метану) вугільних родовищ» поширюється на господарську діяльність, яка охоплює комплекс технічних заходів, спрямованих на вилучення газу (метану) вугільних родовищ з вугільних пластів, вміщуючих порід та підземних порожнин діючих шахт і тих, що готуються до експлуатації, та вугільних родовищ, промислова розробка яких не здійснювалася, незалежно від їх подальшого використання, а також відпрацьованих вугільних родовищ, якщо вилучений газ (метан) призначається для подальшого використання як матеріальний та/або енергетичний ресурс.

Під поняттям «використання газу (метану) вугільних родовищ» розуміється господарська діяльність щодо виробництва електричної, теплової та/ або інших видів енергії у разі, якщо газ (метан) вугільних родовищ є основним енергоносієм, а також при використанні газу (метану) вугільних родовищ як основної технологічної сировини.

Пункт 17 підрозділу 4 розділу XX ПК України також передбачає звільнення від оподаткування прибутку суб’єктів господарювання у визначених секторах народногосподарського комплексу протягом 10 років, починаючи з 01.01.2011 р. Зокрема, таке звільнення поширюється на:

а) прибуток платників податків, що надають готельні послуги (група 55 КВЕД ДК 009:2005) у готелях визначених категорій (три/чотири/п'ять зірок), зокрема тих, що належать до категорії новозбудованих чи реконструйованих, або в яких проведено капітальний ремонт чи реставрація існуючих будівель і споруд. Законодавець встановив додаткове обмеження щодо кола суб’єктів, які можуть використовувати відповідну пільгу: дохід від реалізації послуг з розміщення шляхом надання номера для тимчасового проживання має складати не менше 75 відсотків сукупного доходу такого суб’єкта господарської діяльності за відповідний податковий (звітний) період, у якому застосовується пільга. Додамо, що пільгою може скористатися не лише власник, але й орендар об’єкта туристичної інфраструктури, проте лише у разі наявності у нього як у юридичної особи свідоцтва про присвоєння категорії відповідному об’єкту туристичної інфраструктури відповідно до ст. 19 Закону від 15.09.1995 р. № 324/95-ВР «Про туризм». Якщо платник податку (орендар або власник готелю) фактично здійснював готельні послуги, то витрати по сертифікації готельних послуг відносяться до витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за умови використання таких послуг у господарській діяльності та за наявності відповідних підтверджуючих документів. Також законодавець передбачив, що прибуток, отриманий суб’єктом господарської діяльності від інших видів послуг, аніж готельні, оподатковується податком на прибуток підприємств на загальних підставах.

У платників податку також може виникати закономірне питання щодо того, яким чином використовувати передбачене підпунктом «а» п. 17 підрозділу 4 звільнення від оподаткування, якщо одна частина готелю має категорію «три зірки», а інша — «дві зірки», оскільки зазначений підпункт поширює свою дію лише на готелі, що мають категорію «три зірки». Виходячи з буквального тлумачення згаданого підпункту прибуток, отриманий суб’єктом господарської діяльності від надання готельних послуг у готелях інших категорій, аніж перелічені в підпункті «а» п. 17 підрозділу 4, оподатковується податком на прибуток підприємств на загальних підставах. При цьому, відповідно до вимог п. 152.11 ст. 152 ПК України, суб’єкт господарювання повинен вести облік доходу (прибутку) від надання готельних послуг (група 55 КВЕД ДК 009:2005), що звільняється від оподаткування, окремо від обліку доходу (прибутку) від надання готельних послуг, який не звільняється від оподаткування;

б) прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств легкої промисловості (група 17 — група 19 КВЕД ДК 009:2005), за винятком тих із них, які працюють на давальницькій сировині. Згідно з Класифікацією видів економічної діяльності, затвердженої наказом Держспоживстандарту від 26.12.2005 р. № 375, зазначені групи містять у собі: 1) група 17 — підприємства, які займаються підготовкою та прядінням текстильних волокон, ткацьким виробництвом, виробництвом нетканих матеріалів, кінцевим оздобленням текстильних виробів, включно з одягом, виготовленим третіми особами, виготовленням готових виробів з текстилю (наприклад, постільної, столової білизни, ковдр, килимів, мотузок тощо), за винятком готового одягу, а також виробництвом трикотажного полотна, панчішно-шкарпеткових виробів та виробів з трикотажу типу светрів, джемперів, пуловерів, жилетів; 2) група 18 — підприємства, які займаються виробництвом (серійним та індивідуальним) усіх видів одягу зі шкіри, тканин, трикотажного полотна тощо (верхнього і спіднього одягу для жінок і чоловіків, дітей, робочого одягу, одягу для відпочинку тощо) та аксесуарів, а також виробництво хутра і виробів з нього; 3) група 19 — підприємства, які займаються підготовленням шкури до дублення, дубленням шкури з природною лицьовою поверхнею, оздобленням шкіри, виробництвом замші, пергаменту, лакованої, металізованої та інших видів шкіри, виробництво взуттєвих, лимарно-сідельних, одягово-галантерейних та технічних шкір; виробництво композиційної шкіри.

При цьому законодавець передбачив, що підприємства легкої промисловості відповідних груп можуть застосовувати відповідні положення до 1 січня 2012 р., якщо вони мають укладені договори на виробництво продукції на давальницькій сировині, що, у свою чергу, повинні бути виконані у встановленому періоді.

На практиці у платників податків може також виникати питання щодо того, чи є прибутком, отриманим від основної діяльності підприємства легкої промисловості (групи 17–19 КВЕД ДК 009:2005), прибуток, отриманий платником податку від продажу продукції власного виробництва, якщо виробництво такої продукції відноситься до видів діяльності, зазначених у групах 17–19 КВЕД ДК 009:2005, а торгівля нею відповідає видам діяльності, зазначеним у групах 51–52 КВЕД ДК 009:2005. У цьому контексті варто враховувати, що визначення поняття «виробництво (виготовлення)» міститься у ст. 1 Закону України від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» зі змінами та доповненнями, зокрема, це діяльність, пов’язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва. З урахуванням викладеного, якщо виробництво продукції, що відповідно до КВЕД ДК 009:2005 належить до груп 17–19, є основним видом діяльності платника податку, то прибуток, отриманий від реалізації такої продукції власного виробництва, є прибутком від основної діяльності підприємства легкої промисловості;

в) прибуток підприємств галузі електроенергетики (клас 40.11 група 40 КВЕД ДК 009:2005) від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії. Під останніми розуміють енергію з відновлювальних джерел, які не є