Читати книгу - "Таємниця Михайла Грушевського"

class="p">14

Україна: політична історія… – С 35, 37.

15

Масненко В. Історичні концепції М. С. Грушевського та В. К. Липинського. Методологічний та суспільно-політичний виміри української історичної думки 1920-х років. – Київ – Черкаси: «Брама-ІСУЄП». – 2000. – С. 255.

16

Тельвак В. В. Рецепція творчої спадщини Михайла Грушевського в історичній думці кінця XIX – 30-х років XX століття: Автореф. дис. д-ра іст. наук. – Київ. – 2009. – С 17.

17

Стецюк Н. В. Конституціоналізм в українській політичній та правовій думці (середина XIX ст. – кінець 80-х років XX ст.): Дис. канд. юрид. наук. – Л. – 2003. – С 3, 29.

18

Україна: політична історія… – С. 227, 229.

19

Там само. – С. 243, 248.

20

Там само. – С 244.

21

Україна: політична історія… – С. 251.

22

Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм. XV—XVIII вв. Том 3. Время мира. – Москва: Прогресс. – 1992. – 679 с. – С. 19.

23

Верховцева І. Г. Діяльність земств Правобережної України (1911—1920 рр.): Дис. канд. іст. наук. – Ізмаїл. – 2004. – С. 11—12.

24

Докл. див.: Бармак М. Формування владних інституцій Російської імперії на Правобережній Україні. Кінець XVIII – перша половина XIX ст. – Тернопіль: Астон. – 2007. – 511 с – С. 482, 483, 484, 485, 487, 488, 489, 490, 491; Комарніцький О. Б. Містечка Правобережної України в добу української революції (1917—1920 рр.): Дис. канд. іст. наук. – Чернівці. – 2005. – 20 C. – С 8, 9, 10, 11.

25

Гудь Б. В. Україно-польські конфлікти XIX– першої половини XX століття: етносоціальний аспект: Дис. д-ра іст. наук. – Л. – 2008. – 34 с – С. 19, 20, 21, 22, 23, 25, 26.

26

Ващук Д. П. Обласні привілеї Волині та Київщини: гінеза і функціонування у другій половині XV – першій третині XVI ст.: Автореф. дис. канд. іст. наук. – Київ. – 2005. – 18 с – С. 10, 11, 12, 14.

27

Скрипник А. Ю. Діяльність адміністративних установ Подільської губернії (1793—1914 рр.): Автореф. дис. канд. іст. наук. – Київ. – 2007. – 20 с – С. 10, 12, 15.

28

Савченко В. Україна масонська. – К.: Нора-Друк. – 2008. – С. 137—227

29

Дильонгова Г. Історія Польщі. 1795—1990. К.: видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – С. 58.

30

Брачев В. С. Масоны в России: от Петра I до наших дней (история) // www.gumer.info/authors.php?name

31

Брачев В. С. Указ. праця.

32

Як показала О. Крижановська, принаймні деякі дослідники вважають «парамасонською, тобто не суто масонською, а такою, що існувала окремо й паралельно з масонським орденом».

33

Всі важливі обставини та деталі див.: Брачев В. Указ. праця.

34

http://www.ukrmason.org/ukr/landmark.php

35

http://www.ukrmason.org/ukr/12.php

36

Докл. див.: Савченко В. Україна масонська. – С. 221 і далі.

37

Див. розвідки К. Бондаренка: http://www.ukrmason.org/ukr/publication.php?pid=5 та О. Головенського http://www.malakava.com.ua/article/5926

38

Дильонгова Г. Указ. праця. – С. 54.

39

Валіон О. М. Роль М. Грушевського у національно-культурному відродженні українського народу (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.): Дис. канд. іст. наук. – Тернопіль. – 2003. – С 9, 15.

40

Будз В. П. Філософія історії Михайла Грушевського… – С. 11, 16.

41

Валіон О. М. Указ праця. – С 15.

42

Будз В. П. Указ. праця. – С. 11, 12, 13, 15, 16.

43

Терещенко Ю., Осташко Т. Український патріот із династії Габсбургів. – К.: Темпора. – 2008. – 381 с – С. 6, 7, 47.

44

Див.: Терещенко Ю., Осташко Т Указ. праця. – С. 15, 16, 47.

45

Див.: Терещенко Ю., Осташко Т. Указ. праця. – С. 7, 8, 10, 11, 12, 13.

46

Раухенштайнер М. Росія та Австро-Угорщина в Першій світовій війні. Війна, розпад та новий початок (1914—1918). // Окупація України 1918 року… – С. 31, 37.

47

Україна: політична історія. – С. 255.

48

УЦР… – Т. I. – С. 397.

49

Див.: Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. У двох томах. Том 1. 4 березня – 9 грудня 1917 р. – Київ: Наукова думка, 1996. – 588 с. – С. 465, 466—469. (Далі – УЦР… – Т. І).

50

Україна: політична історія… – С. 272.

51

Любовець О. М. Ідейно-політичні процеси в українських партіях у контексті альтернатив революційної доби (1917—1920): Дис. д-ра іст. наук: Київський національний університет імені Т. Г. Шевченка. – К. – 2006. – 31 с – С. 25, 26.

52

Грицак Я. Страсті за націоналізмом. Історичні есеї. – К.: Критика. – 2004. – 343 с.

53

Там само. – С 48, 55.

54

Салій І. Крах партійного колоса. // Факти, роздуми, застереження. – К.: Вирій. – 2007. – С 129.

55

Грицак Я. Страсті за націоналізмом… – С. 55, 56—57.

56

Причини цього він з безпосередньою щирістю перераховував у такому порядку: «надмірна молодість провідників»; «молодечість українського руху»; «брак сильної центральної партії»; «ідейні збочення тогочасного українства». Цит. за: ГрицакЯ. Страсті за націоналізмом… – С. 70.

57

Грицак Я. Страсті за націоналізмом… – С. 59, 60. Автор також указує й на інші причини, як-от: «комбінація організованого й точно спрямованого масового терору»; «майстерне використання пропаганди»; вміння лідерів ухвалювати «реалістичнірішення» у «критичні моменти»; компроміс із національними рухами на околицях імперії, наслідком якого стало утворення СРСР, до ідеї якого більшовицькі лідери прийшли «під впливом розмаху національних рухів на окраїнах імперії». В іншому есеї – «Чому зазнала поразки українська революція?» – Я. Грицак розширює цей перелік, який набуває такого вигляду: відсутність стабільної ситуації та відносної національної суверенності; Росія та Німеччина «не квапилися визнавати українські домагання»; Антанта відмовилася поширити на Україну принцип права націй на самовизначення; сепаратний мир з Німеччиною, який «автоматично» перевів Україну в табір переможених; «федералістичний» ухил українських політиків; відсутність належного контролю за армією; організований і контрольований «зверху» більшовицький терор; кращий рівень більшовицької воєнної пропаганди. (Див.: С. 72, 73).

58

Грицак Я. Страсті за націоналізмом… – С. 75.

59

Бунич И. Операция «Гроза». Ошибка Сталина. – М. – 2002. – С. 678.

60

Український національний рух в контексті визвольної боротьби народів Центрально-Східної Європи