Читати книгу - "Сивий Капітан"

вони поспішали до радіостанції, до радіопередавача столиці, щоб спинити його роботу, щоб обірвати промову Сивого Капітана?

Тим часом голос з репродукторів не замовкав. Ті, хто чув Сивого Капітана раніше, помічали навіть деякі зміни в його голосі, що звучав тепер напружено, загрозливо, позбавлений спокійного, дещо презирливого забарвлення, яке було властиве йому тоді. Так, це говорив той самий Сивий Капітан, але разом з тим і не той!

Цей голос лунав усюди в столиці, лунав з усіх репродукторів, з усіх приймачів. Чути його було і в маленькій каюті «Люцифера», де біля приймача сиділи і, дивлячись одне на одного, слухали промову Капітана Олесь і Марта.

— …Так, говорить Сивий Капітан. Той самий Сивий Капітан, якого покірні фалангістському урядові газети і радіо намагаються весь час зобразити божевільним і жорстоким злочинцем. Він говорить з вами цього разу сам, іберійці! Я ніколи не був злочинцем, ні тоді ще, коли мене звали Ернаном Раміро, ні після того, як я став капітаном мого «Люцифера». Весь мій злочин полягає в тому, що я відмовився віддати мої винаходи в руки фалангістів, відмовився скоритися їм і галасувати "Еввіва каудільйо". Я волів працювати на користь науки, а не кривавого фалангізму. Ось за що фалангісти переслідують мене. Хіба ви не розумієте цього, іберійці? Згадайте всіх тих, кого замучили фалангісти тільки за вияв незадоволення, за намагання протестувати проти злочинів їхнього уряду! Так само фалангісти бажали б замучити, знищити і мене. Але я досить сильний для того, щоб не скоритися їм!

Сивий Капітан зробив маленьку паузу, наче підкреслюючи нею всю вагомість останньої фрази.

— Фалангісти знов напали на мене. Вони вимагають, щоб я здався, віддав у їхні брудні руки мої винаходи. А коли я відмовився, вони вирішили знищити мене і мій «Люцифер». Вони почали полювати на мене. І я змушений був захищатися, змушений був теж вжити зброю, але таку, проти якої не може встояти ніхто. Мою зброю! З газет і радіо ви вже знаєте, яка страшна і смертоносна та зброя! Але в моєму розпорядженні є багато й інших засобів нападу, які я поки що не вважаю за потрібне застосовувати. А проти куль, мін і гармат, що їх виставив на мене уряд Фернандеса, мій «Люцифер» міцно захищений, і ви знаєте це також. Час зрозуміти всім, що я непереможний і ніщо не може перешкодити мені, ніщо не в силі завадити здійсненню моїх намірів!

І знову настала виразна пауза. Олесь боявся проронити бодай одне слово. В його голові вирували, перебиваючи одна одну, гарячкові думки: ось зараз, зараз Капітан з’ясує все, він розповість про свої благородні наміри, розкаже, що він не хоче нікому лиха, а помщається тільки фалангістським злочинцям, які завдали йому стільки горя… всі зрозуміють Ернана Раміро, побачать, яка в нього велика душа, він приверне до себе симпатії всіх! Ах, як хотілося цього юнакові! Він скаже, Сивий Капітан скаже!

Але сталося зовсім не так. У тишу, що панувала навколо репродукторів, почали падати важкі, суворі, наче кам’яні слова. І в кожному з них звучала неприхована погроза. Це було й те, чого пристрасно чекав Олесь, і в той же час зовсім, зовсім не те!.. Сивий Капітан говорив:

— Настав час, коли розмови стають зайвими. Того, хто досі не зрозумів моєї непереможності, я примушу зрозуміти силою. Я, Сивий Капітан, що раніше носив ім’я Ернана Раміро, проголошую себе месником, який примусить фалангістів на чолі з Фернандесом і його кублом сплатити своєю брудною кров’ю за кров чесних людей, пролиту ними. Цієї моєї помсти ніхто і ніщо не спинить! І ті, хто заважатиме мені, загинуть самі. Припиніть допомогу фалангістам, люди! Бо я змушений буду знищувати всіх, хто допомагатиме урядові полювати на мене! Я оголошую закони і накази кривавого уряду Фернандеса неіснуючими. З цього часу єдиний закон в Іберії — це мій, закон святої помсти!

Ще раз Сивий Капітан спинився, погрозливо вигукнувши останні слова. Олесь затамував подих. Він чув, як поруч з ним важко дихає вражена Марта.

А Ернан Раміро — чи та людина, яка народилась останніми днями замість колишнього Ернана Раміро, — вів далі:

— Щоб уникнути зайвого кровопролиття, я пропоную Фернандесові і його міністрам, поліції і жандармерії негайно припинити боротьбу зі мною. А всім, хто слухає мене, наказую, щоб вони своїми діями допомагали мені, а не виконували розпорядження фалангістів. Бо я тепер буду безжалісним. Це стосується насамперед солдатів і офіцерів, яких я закликаю не виконувати наказів командування, а слухати мене, провісника великої помсти. Я принесу народові волю і щастя, допоможу встановити демократичну владу, уряд, який він сам обиратиме. Але для цього треба насамперед знищити фалангістське кубло, і я вимагаю, щоб усі ви підтримали мене в боротьбі з урядом. Обіцяю мою подяку і щедру нагороду всім, хто негайно перейде на мій бік. І водночас востаннє попереджаю: неминуча смерть, загибель чекає тих, хто стане на перешкоді здійсненню моїх намірів. Пам’ятайте, люди, що тепер я єдиний, хто має право наказувати, і розповідайте про це один одному!

Здавалося, що останні слова своєї промови Сивий Капітан сказав в абсолютній тиші. Та чи не було так і насправді? Чи не всі, хто слухав його, завмерли від несподіванки біля репродукторів, вражені страшними погрозами, приголомшені тим, що Сивий Капітан оголосив себе єдиним володарем країни? Що ж тепер буде? Громадянська війна? Проте ні; адже в громадянській війні клас воює проти класу. А тут було зовсім інше: Ернан Раміро, користуючись могутністю свого «Люцифера», його смертоносною зброєю і справді непереможністю, своїми власними силами збирався помститися фалангістам. Правда, він закликає народ стати на його бік, обіцяючи йому волю і щастя, обіцяючи демократичний лад. Та, зрештою, хто з попередніх диктаторів Іберії не обіцяв того ж самого, захоплюючи владу? Хіба ж не обіцяв такого красномовними словами і теперішній володар Іберії, кривавий генерал Фернандес?..

Це пам’ятали всі. Хіба ж можна вірити словам людини, яка прагне влади? Та ще й такої, що з перших кроків починає проливати кров?.. Адже це обіцяє мало доброго, тим більше, що Сивий Капітан з перших своїх кроків уже оголошує себе по суті повновладним диктатором. Ні, все це виглядає дуже погано…

2. ЯК ЖЕ БУТИ ТЕПЕР?

Ще страшнішим, ще загрозливішим здалося все це Олесеві, який не пропустив жодного звуку із сповненої гніву й образи промови Капітана. І хоч у тій промові не було слова «диктатор», воно само собою виникло в свідомості юнака. Та й як інакше можна зрозуміти Капітана? Який