Читати книгу - "Україна-Русь. Книга друга. Князі Галицькі-Острозькі"

на себе удар з’єднаних російських сил чисельністю до 40 тис. вояків. 14 липня кінноту Острозького було… розгромлено, а його самого серед інших поранених захоплено в полон» [65, с. 70].

Отак сучасна українська історія подає нам ті надзвичайно складні та суперечливі моменти. Що ж відбувалося насправді? Звичайно, ні теперішня російська історична наука, ні породжена нею імпотентна українська історія відповіді на запитання не дають. І дати не можуть. Тому звернемося до сучасного білоруського історика А.Є. Тáраса. І хоча він теж відповіді на наше запитання дати не може, бо виступає у своїх працях як московський суперпатріот (з деякою долею критики), та він упорядкував ті давні події за часом. Хоча й тенденційно, зі свідомими помилками.

2. Про війни «…Московской Руси с Великим княжеством Литовским и Речью Посполитой в ХІV–ХVІІ веках»

Відразу ж попереджаю читачів, що нас цікавитимуть не всі війни Московії з Великим Литовсько-Руським князівством.

Одночасно звертаю увагу на великі розбіжності у поглядах на історичне минуле, що існують між автором та білоруським істориком. Наприклад, я ніколи не вважав за можливе вживати словосполучення, вигадане першим ректором Московського університету професором Харитоном Чеботарьовим, — «Московская Русь». Це придуманий, штучний термін, і він не має права на існування. Так Московію в давні часи не йменували.

Ми вже повідомляли, що першою війною, розпочатою Іваном III на заході, після приєднання до союзу Туреччини і Криму, була війна з Новгородом. Вона тяглася із 1471 до 1478 року. Так стверджує «Большая Советская Энциклопедия» том 18, сторінка 61. Хоча М.М. Карамзін заявляв, що Новгород остаточно був упокорений тільки в 1488 році переселенням «…осьми тысяч Бояр, именитых граждан и купцов… в(о) Владимире, Муроме, Нижнем, Переславле, Юрьеве, Ростове, Костроме; а на их земли, в Новгород, послали Москвитян, людей служивых и гостей. Сим переселением был навеки усмирен Новгород» [13, т. VI, с. 289].

Усі ті роки, поки Московія воювала з Новгородом, вона постійно скаржилася султанові і кримському ханові на Велике Тверське князівство, яке перебувало у дружніх стосунках з Великим Литовсько-Руським князівством. І, врешті-решт, турецький султан звелів кримському ханові передати московському князю усі землі-володіння від Тверського князівства до сіверських міст включно, щоби вивести Московію на спільний кордон із Великим Литовсько-Руським князівством і, таким чином, залучити її (Московію) до спільного воєнного протистояння з Європою.

Звичайно, кримський хан не був зацікавлений в посиленні свого васала — Московського князівства, тому передавав ті землі тридцять років. Але, перебуваючи під постійним тиском турецького султана Баязида II (1481–1512), змушений був виконати його наказ. Зазначимо, що те перебирання прикордонних земель-володінь за ярликом кримського хана відбувалося по-різному: часом мирним шляхом, а часом — із застосуванням сили.

Якщо приглянемося до історії східного сусіда, то раптом довідаємося, що Московія приєднала вперше:

1. Тверське князівство у 1485–1486 (мирним шляхом).

Що цікаво — це князівство, яке, за М.М. Карамзіним, могло виставити проти нападників 40 тисяч тільки кінноти, здалося Москві, як кажуть, без жодного пострілу.

2. Одоєвське князівство.

«О(доевские) отложились от Литвы и признали над собой власть Ивана III» [25, т. 18, с. 314].

Як бачимо, московити дуже хитро писали свою історію. З цієї фрази жодним чином неможливо дізнатися, що Одоєвські князі «отложились от Литвы» за наказом кримського хана Менглі-Гірея, який писав у листі до московського князя: «… а отцу твоему великому князю Ивану (III. — В.Б.) мы их дали… взял Одоев в головах тридцать и пять городов,.. а и в дефтери посмотрив уведаешь» [175, с. 154].

Що цікаво: московські князі, царі та імператори ніколи цього не заперечували. Навіть російські, більшовицькі професори з цим погоджувалися. Слухаємо:

З. «Клин, город в Московской обл. РСФСР…

В 1482 … присоединён к Москве…» [25, т. 12, с. 313].

4. «Малоярославец, город, центр Малоярословецкого р-на Калужской обл. РСФСР. В 1478 был присоединён к Моск(овскому) вел(икому) княжеству…» [25, т. 15, с. 290].

5. «Белев, город, центр Белевского р-на Тульской обл. РСФСР… В1490 Б(елевское) к(няжество) перешло под власть Ивана III Васильевича…» [25, т. 3, с. 106].

6. «Можайск, город,.. центр Можайского р-на Московской обл. РСФСР… После ликвидации Можайского удела (1493) М(ожайск) — уездный город…» [25, т. 16, с. 413].

7. «Мосальск, город,.. центр Мосальского р-на Калужской обл. РСФСР … город удельного Мосальского княжества… В 1493 занят войсками Ивана III…» [25, т. 17, с. 5].

8. «Вязьма, город в Смоленской обл. РСФСР… Окончательно присоединен к Рус(скому) гос(ударст)ву в 1494» [25, т. 5, с. 605].

9. «Козельск, город, центр Козельского р-на Калужской обл. РСФСР… С 1494 в составе Московск(ого) княжества» [25, т. 12, с. 386].

10. «Брянск, город, центр Брянской обл. РСФСР… С 1252 — «стольный» город удельного Брянского княжества. (До Москви перед тим не мав жодного стосунку. — В.Б.). В 1356 был захвачен литов(ским) кн(язем) Ольгердом и находился под властью Литвы и Польши. В 1500 войско Ивана III овладело Б(рянском) и он окончательно вошел в состав Моск(овского) гос(ударства)» [25, т. 4, с. 78].

11. «Мещовск (Мещерск. — В.Б.), город, центр Мещовского р-на Калужской обл. РСФСР… В 1503 присоединён к Моск(овскому) государству)» [25, т. 16, с. 206].

12. «Торопец, город, центр Торопецкого р-на Калининской обл. РСФСР… С 1503 в Моск(овском) гос(ударст)ве» [25, т. 26, с. 113].

13. «Волоколамск, город, центр Волоколамского р-на Московской обл. РСФСР…