Читати книгу - "Щоденники ката, Руслан Шабельник"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Він був мій брат!
– Він був убивця. Він був винний!
– Він був мій брат...
– Не звинувачуй сокиру, яка опускається на голову, не звинувачуй кулю, що вилітає зі стовбура, звинувачуй руку, яка стискає руків’я і натискає на гачок.
– Твоя рука.
– Ти зрозумів, про що я.
– Як би там не було, вона – винна, її буде покарано!
– Як ви хочете, щоб вона…
– Вона помре так само, як помер мій брат!
– Тобто – смертельна ін'єкція.
– Він помер від… скажи, він сильно… страждав?
– Ні, але все одно помер.
– Отже – ін'єкція. Тільки я хочу, щоб вона…
– Я кат, а не садист.
– Ось як, тоді – іди геть! Новий Янцзин не потребує послуг катів!
– Виростете власних? – я не зміг стримати іронії.
– Виростимо! – а він її не почув.
– Це не моя справа, але поширся чутка, що кат поїхав, не виконавши своєї роботи. Висновок лише один – він виправдав жертву, а отже…
– Буде суд, так, суд – громадський, справедливий суд із обвинувачем та адвокатом, ми… – він осікся, цей чоловік, одержимий жагою помсти. Мабуть, він теж знав про військові бази на півдні, про прихильників Імператриці.
– Нехай буде ін'єкція.
– Воля замовника для ката – закон.
Сірі плити посадкової смуги. Сірий бетон будівель і сірий одяг, що проводжає, зливається з обличчям... червоним.
Холодно.
Хоча від холоду належить синіти.
– Слуга кат, м-м, е-е, всього найкращого.
– І вам.
Щось мені підказувало, як і тоді – три роки тому, на Янцзині я не востаннє. Далеко не в останнє.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щоденники ката, Руслан Шабельник», після закриття браузера.
