Читати книгу - "Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т."
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
1. Коментований пункт зазначає, що ПК України розділ XX «Перехідні положення» підрозділ 10 доповнено пунктом 2–1, доповнення були внесені Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», який діє від 8 липня 2011 року до 31 грудня 2011 року № 3682-VI. Прийняття даного Закону обумовлене складним фінансовим станом, в якому через державне регулювання цін та тарифів перебувають теплопостачальні підприємства та суб’єкти господарювання, що провадять діяльність, пов’язану з постачанням природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, а також Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», яка внаслідок вкрай низького рівня розрахунків споживачів за природний газ була позбавлена джерел для своєчасних та повним обсягом розрахунків з бюджетом за податками, зборами, обов’язковими платежами, виконуючи нараховані податкові зобов’язання, у тому числі за рахунок залучення кредитних коштів.
Значний рівень заборгованості постійно ставить Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» та її дочірні компанії ДК «Газ країни», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», а також ДАТ «Чорноморнафтогаз» під загрозу відключення від газопостачання, і як наслідок може дестабілізувати проходження опалювального сезону, посилити соціальну напругу, порушити права громадян України.
З року в рік заборгованість теплопостачальних підприємств та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність, пов’язану з постачанням природного газу, накопичується, проте джерела для її погашення відсутні.
З метою покращання платіжного балансу зазначених підприємств, підвищення рівня їх поточних розрахунків за спожитий природний газ ПК України розділом XX «Перехідні положення», підрозділом 10, пунктом 21 визначено списати їх заборгованість, що виникла станом на 1 січня 2010 року та нараховані пені і штрафні санкції станом на 1 січня 2011 р.
3. Встановити, що в разі якщо законодавчими актами передбачені інші правила справляння податків, зборів, що регулюються цим Кодексом, застосовуються правила цього Кодексу.
3. Дана норма встановлює, що правила справляння податків, зборів регулюється цим Кодексом.
Ураховуючи порядок набрання чинності та принцип дії закону в часі, законодавчі акти, у яких передбачено інші правила справляння податків і зборів, що регулюються Кодексом, повинні вважатися такими, що втратили чинність.
4. Встановити, що до 1 січня 2015 року справляється збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства відповідно до Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»
4. Платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво. Виробники алкогольних напоїв та пива є платниками збору лише за умови реалізації ними цієї продукції в роздрібній торгівлі безпосередньо споживачам. У разі постачання такої продукції суб’єктам оптової та роздрібної торгівлі власного виробництва вони не є платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. У разі реалізації алкогольних напоїв та пива за договорами комісії (консигнації) платниками збору є суб’єкти підприємницької діяльності (крім виробників-комітентів у разі здійснення ними оптової торгівлі алкогольних напоїв та пива), які отримують на свій рахунок кошти або інші види компенсації за продаж цієї продукції (т. 1 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»).
Об'єктом оподаткування збором є виручка — товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі (т. 2 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»). Ставка збору становить один відсоток від об’єкта оподаткування (т. 3 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»).
Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства платники, які визначені у ст. 1 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», сплачують на спеціальний рахунок Державного казначейства України щомісяця у строки, визначені Законом для місячного звітного періоду. Нараховані суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства залишаються на спеціальному рахунку Державного казначейства України. Головним розпорядником цих коштів є центральний орган виконавчої влади, який здійснює державну політику у сфері виноградарства, садівництва і хмелярства. Суми збору розподіляються та використовуються таким чином: вісімдесят п'ять відсотків — на розвиток виноградарства і садівництва, п’ятнадцять відсотків — на розвиток хмелярства (ст. 4 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»).
Передбачено, що збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства справлятиметься до 1 січня 2015 року.
5. У зв’язку з набранням чинності цим Кодексом штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію.
5. ПК України, передбачено, що штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію. Відповідно до т. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України).
Нормативний акт — це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово (роз’яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики ви рішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»). Пунктом 1 параграфу 45 розділу 5 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950, встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов. Відповідно до статті 4 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та норм Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007 № 778 (далі — Положення), ДНА України є центральним податковим органом. Згідно з підпунктом 2 пункту 4 Положення ДНА України, відповідно до покладених на неї завдань, видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти з питань оподаткування. ДПА України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази та розпорядження (пункт 7 Положення). Враховуючи зазначене,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.», після закриття браузера.