Читати книгу - "Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими"

гурманів, що обстоюють право вживання необроблених молочних продуктів. У 2012 році про цей тренд писав New Yorker, зауважуючи, що «сире молоко особливо зачіпає гедонізм любителів їжі».

Через те, що таке молоко не підігріте, не гомогенізоване та часто походить від тварин на вільному випасі, воно багатше й солодше на смак, часом має легкий аромат ферми — дещо бентежний запах, знаний цінителями як присмак «коров’ячої дупи». «Пастеризація позбавляє молоко нашарувань складного смаку та аромату», — каже Деніел Паттерсон, шеф-кухар, який використовує сире молоко для приготування заварного крему та морозива без яєць у Coi, ресторані з двома мішленівськими зірками в Сан-Франциско.[8]

Паттерсон — фахівець із приготування їжі, і про смаки не сперечаються ні з ним, ні з ким завгодно. Але саме тоді, як пастеризація впливає на смак молока, вона також знищує патогени, що можуть убити людину.

Рух за сире молоко — це не маргінальна думка, роздута кількома ексцентричними шеф-кухарями. Прихильники сирого молока не лише доводять, що необроблені молочні продукти смачніші, але й стверджують, що ця їжа корисніша й краща для людей. Зрештою, якщо сирі овочі корисніші, то чому не їсти все сирим? Чому не споживати так, як задумала природа в ті екологічно чистіші та простіші часи?

Може, давні часи й були простішими, але тоді люди регулярно вмирали від хвороб, якими заражалися від продуктів харчування. Зрештою, ми живемо у вільній країні, і якщо повністю поінформовані дорослі споживачі хочуть ризикнути відправитись у лікарню, женучись за тим, щоб їхня кава мала легкий аромат корівника, — це їхній вибір. Я не з тих, хто надто гостро критикує такий підхід, бо до моїх улюблених страв належать сирі молюски й татарський біфштекс — продукти, опис яких у меню завжди змушує почуватися, наче я замовляю контрабанду. І хоча сире м’ясо й молюски дещо небезпечні, вони не належать до базових харчових продуктів і не призначені для дітей, яким сире молоко несе пряму загрозу.

Коротко кажучи, лікарі Центрів контролю захворювань (ЦКЗ) намагалися втрутитись, але безрезультатно. ЦКЗ випустили звіт у 2012 році, де зазначалося, що сирі молочні продукти в 150 разів підвищують ризик харчових захворювань у порівнянні з пастеризованою продукцією. Фахівець центру з питань лікарських засобів і продуктів харчування висловився відвертіше, назвавши вживання сирих молочних продуктів грою в російську рулетку. Ніщо не змогло похитнути впевненості людей, які не лише самі продовжують уживати необроблені продукти, але й наполягають на тому, щоб давати їх споживачам, які не мають вибору й не здатні зрозуміти, про що йдеться, — власним дітям.

Навіщо слухати лікарів, які попереджають про небезпеку сирого молока? Зрештою, вони помилялися в інших питаннях. Наприклад, якщо говорити про продукти, американцям десятиліттями радили обмежити споживання яєць і певних видів жирів. Урядові фахівці казали людям обмежити споживання червоного м’яса, збільшити частку зернових у харчуванні і загалом утримуватися від усього смачного. (Останнє, мушу зазначити, це те, як я інтерпретую ті рекомендації). Через багато років виявилося, що яйця не лише не шкідливі, але й корисні. З’ясувалося, що маргарин гірший за масло. А пара бокалів вина щодня може бути кориснішою, ніж абсолютна тверезість.

Отже, лікарі помилялися. Настав час схопити чізбургер із шинкою й налити собі ще мартіні?

Не зовсім. Суперечка щодо яєць ще не завершилась, але зосереджуватися лише на одному боці американського харчування неправильно. Лікарі могли й помилятися щодо впливу яєць, але вони не помилялись у тому, що постійне харчування фастфудом і запивання його цукровими газованими напоями чи упаковкою з шести пляшок пива — шкідливе. Дехто сприйняв новини про яйця (як і фейкову історію про те, що шоколад корисний, яка набула розголосу дещо раніше) як причину ніколи не слухатися лікарів, попри те, що медичним фахівцям краще вдається утримати людей на цьому світі, радячи здорове харчування, ніж пересічному американцю з надлишковою вагою.

Проблема полягає в нездатності простих людей зрозуміти, що періодичні помилки фахівців щодо певних питань не означають, що спеціалісти постійно помиляються щодо всього на світі. Факт лишається фактом: фахівці набагато частіше мають рацію, ніж помиляються. І попри це громадськість увесь час шукає прогалини у фахових знаннях, що дозволять відкидати всі поради спеціалістів, які з якихось причин людям не подобаються.

Частково це пояснюється людською природою — як ми побачимо далі, людина весь час і в усьому схильна шукати недоліки. Але не менш важливо те, що коли фахівці помиляються, наслідки можуть бути катастрофічними. Порушивши тему медичних порад, хтось обов’язково кине слово «талідомід», як наче воно все само собою пояснить. Минули десятиліття з часів уведення в обіг талідоміду — препарату, що, як колись думали, безпечно виписувати вагітним жінкам як заспокійливе. На той час ніхто не знав, що талідомід також може спричиняти жахливі вади новонароджених, і світлини дітей без легенів або з деформованими легенями жахали уяву громадськості ще довгі роки після того. Назва препарату й дотепер є синонімом поразки фахівців.

Ніхто не заперечує, що фахівці можуть помилятися (саме це ми обговоримо в книжці). Ідеться радше про те, що спеціалісти все-таки помилятимуться з меншою ймовірністю, ніж непрофесіонали. Ті самі люди, які тривожно вказують на жахливу історію з талідомідом, щодня споживають десятки медикаментів — від аспірину до антигістамінів, які серед тисяч інших препаратів довели свою безпечність протягом десятиліть випробувань, здійснених фахівцями. Скептики рідко задумуються, що на одну жахливу помилку припадає безліч успіхів, які подовжують їм життя.

Іноді критика фахівців переростає в одержимість і має трагічні наслідки. У 2015 році в бухгалтера з Массачусетсу на ім’я Стівен Пасері померла 78-річна мати через серцево-судинне захворювання. Пані Пасері довго хворіла, у тому числі на емфізему, і померла після операції з відновлення серцевого клапана. Проте Стівен був переконаний, що один із лікарів його матері, Майкл Девідсон, завідувач відділення ендоваскулярної кардіохірургії в бостонській лікарні та професор Гарвардської медичної школи, не взяв до уваги попередження щодо певного препарату, який був виписаний пані Пасері. Ось і випадок смерті фаховості в прямому значенні: бухгалтер прийшов у лікарню й застрелив Девідсона. Потім він убив і себе, лишивши флешку з власними «дослідженнями» щодо препарату.

Звісно, Стівен Пасері був нездоровою людиною, розбитою смертю матері. Але кількахвилинна розмова з фахівцями в будь-якій галузі винесе на поверхню схожі, хай і менш драматичні історії. Лікарі весь час сперечаються з пацієнтами щодо медикаментів. Адвокати опишуть клієнтів, які втрачають гроші, а часом навіть і свободу, бо не слухають порад. Учителі розкажуть про батьків, які наполягають, що їхні діти склали іспит