Читати книгу - "Бувайте, і дякуємо за рибу;"

— Вогони... — пропищав Артур. — Жовті кораблі... зникли?

— Ну звичайно, вони ж галюцинації, — сказав Рассел і дивно поглянув на Артура. — Тобто ти хочеш сказати, що нічого з цього не пам'ятаєш? Заради всього святого, де ти був?

Це було на диво влучне питання, настільки, що Артур аж напівпідстрибнув із сидіння.

— Господи!!! — крикнув Рассел, намагаючись зберегти керування автомобілем, який раптом занесло.

Він ледве ухилився від вантажівки, яка їхала їм на зустріч і звернув на узбіччя. Коли авто зупинилось, виявилось, що дівчину кинуло на сидіння Рассела і вона незграбно звалилась на підлогу.

Артур із жахом обернувся.

— З нею все гаразд? — випалив він.

Рассел сердито пропустив рукою через сухе світле волосся. Розгладив свої вуса. І повернувся до Артура.

— Чи не міг би ти, будь ласка, — промовив Рассел, — відпустити ручне гальмо?

Розділ 6

Звідси до його дому було чотири милі: одну милю до повороту, до якого негідник Рассел з люттю відмовився довезти його, а звідти три милі звивистою сільською стежкою.

Сааб проїхав повз і зник у темряві ночі. Артур спостерігав за ним, приголомшений наче чоловік, який вважав себе сліпим протягом п'яти років, а потім раптом дізнався, що носив занадто великий капелюх.

Він труснув головою сподіваючись, що це розблокує якийсь важливий факт, який стане на місце і одразу додасть сенсу в, наразі повністю незрозумілий, Всесвіт. Проте оскільки важливий факт, якщо такий все ж таки існував, зовсім не зміг зробити свою справу, Артур знову вирушив в дорогу з надією, що хороша енергійна прогулянка і, можливо, навіть хороші болючі мозолі допоможуть йому хоча б запевнити себе у своєму власному існуванні, якщо не в психічному здоров'ї.

Коли він прибув була 10.30. Цю інформацію він дізнався через запітніле і засалене вікно пабу «Кобила і грум», у якому багато років поспіль висів пошарпаний годинник Гіннес, на якому був зображений страус ему з пінтовим бокалом, що досить кумедно застряг в його горлі.

Це був саме той паб, в якому він провів фатальний ланч, протягом якого його дім, а потім і всю планету Земля зруйнували, чи швидше, напевно, що зруйнували. Ні, чорт забирай, її було зруйновано, а якщо ні, то де ж він у біса був останні вісім років, і як же він дістався туди як не на одному з тих жовтих вогонських кораблів, які, як розповідав той огидний Рассел, були результатом дії наркотиків. І все ж, якщо її було зруйновано, на чому ж він тоді зараз стоїть...?

Він уповільнив свої роздуми через те, що вони не просунуть його далі, як і не просунули останні двадцять разів.

Артур почав знову.

Це був саме той паб, в якому протягом фатального ланчу, щось таке, не важливо що саме, з цим він збирався розібратись пізніше, трапилось і...

Воно і надалі не мало сенсу.

Артур почав знову.

Це був саме той паб, в якому...

Це був паб.

В пабах подають випивку.

Йому слід трохи випити.

Задоволений тим, що його розумовий процес нарешті досягнув якогось висновку, і висновку, яким він був задоволений, навіть, якщо це був не той висновок, якого він збирався досягти, він зробив крок до дверей.

І зупинився.

Маленький чорний тер'єр вибіг з-за низенької огорожі, побачив Артура і почав гарчати.

Артур знав цього пса і навіть дуже добре. Він належав його другу по роботі в рекламній компанії. Собаку звали Чувак-Незнайка тому, що шерсть, яка стояла в нього на голові нагадувала людям президента США. Пес знав Артура чи хоча б повинен був знати. Це була не дуже розумна собака, вона навіть не могла читати з телесуфлера, через це деякі люди були проти її клички. Але вона повинна була хоча б впізнати його, а не стояти тут здибивши шерсть, наче Артур був найбільш зловісною примарою, яка вторглась в його примітивне життя.

Це спонукало Артура зазирнути у вікно знову, але цього разу не для того, щоб поглянути на ему, який задихався, а щоб подивитись на себе.

Побачивши себе вперше в знайомому контексті він мусив визнати, що собака мала рацію.

Він мав вигляд того чим фермери зазвичай відлякують пташок, і не було сумніву, що якби він пішов до пабу у теперішньому стані, то вислухав би цілу низку грубих коментарів, і гірше того, там безсумнівно буде кілька людей, яких він знає і які засиплять його питаннями, на які він не зміг би відповісти в своєму теперішньому хворобливому стані.

Наприклад, Вілл Смізерс, власник Чувака-Незнайки. Тварини настільки придуркуватої, що її прогнали з власної реклами Вілла, за те, що вона була нездатна віддати перевагу якомусь певному собачому корму, не зважаючи на той факт, що у всіх крім однієї миски їжа була полита машинним маслом.

Вілл безумовно був тут. Тут був його пес, тут було його авто, сірий Порше 928S із написом на задньому склі «Інше мож авто також Порше». А в дупу його.

Він витріщився на нього і усвідомив, що щойно довідався щось нове, чого не знав раніше.

Вілл Смізерс, як і більшість переплачених і не зовсім чесних покидьків у рекламному бізнесі, прагнув міняти машину кожного серпня і робити вигляд ніби це його бухгалтер змушує його робити так, хоча правда була в тому, що бухгалтер старався як міг, щоб зупинити його, нагадуючи про ті аліменти, які йому ще слід заплатити, і так далі. Здається це було те саме авто, яке Артур бачив раніше. На номерному знаку було вказано рік.

Згідно з ним зараз була зима, а та подія, яка завдала Артуру стільки проблем вісім років тому, відбулась на початку вересня, менш ніж шість чи сім місяців назад.

На якусь мить він застиг і дав можливість Чуваку-Незнайці стрибати і гавкати на нього. Артур був раптово приголомшений усвідомленим: він був інопланетянином на своїй власній планеті. І тут як не старайся, ніхто навіть не буде в змозі повірити в його історію. Не тільки через те, що вона звучала повністю божевільно, але й через те, що вона суперечила найпростішим видимим фактам.

Чи це справді Земля? Можливо існувала якась крихітна можливість, що він припустився якоїсь незвичайної помилки?

Паб перед ним був нестерпно знайомим кожною деталлю, кожною цеглиною, кожним шматочком обдертої фарби; і всередині він міг відчути його дружній, душний, шумний і теплий інтер'єр, з відкритими балками і несправжніми чавунними арматуринами, з його барною