Читати книгу - "Мерщій тікай і довго не вертайся"

Декамбре — знавець. Скажи мені, Жосе, чи зрозумів ти своє дев'ятнадцяте оголошення?

— Ні.

— Як на мене, воно химерне. Химерне, як і інші оголошення останніми днями.

— Дуже химерне. Мені недуже подобаються ці оголошення.

— А чому тоді ти їх читаєш?

— За них платять, і то добре платять. А Ле Ґерни, може, й мужлаї, але не розбійники.

4

— Ось мені цікаво, — каже комісар Адамберґ, — чи не перетворююсь я на служаку через те, що служу в поліції?

— Ви вже це казали, — зазначив Данґлар, який організовував простір для свого сейфа.

Данґлар мав намір розпочати все спочатку, як він сам казав. Адамберґ, котрий жодного наміру не мав, розклав усі свої папки на стільці біля столу.

— Що ви про це думаєте?

— Що через двадцять п'ять років служби це було б не так вже й погано.

Адамберґ запхав руки глибоко в кишені й притулився до недавно пофарбованої стіни, краєм ока оглядаючи нові володіння, в яких опинився менше місяця тому. Нові місця, нові призначення — кримінальний розшук при поліційній префектурі Парижа, розслідування вбивств, авангард Тринадцятого округу. Буде покладено край пограбуванням, крадіжкам, насиллю, свавіллю озброєних і неозброєних типів, розлючених і не розлючених, а ще купі паперів та всьому вищеозначеному. «Все вищеозначене» — останнім часом він уже двічі чув цей вислів. А все через те, що він служить у поліції.

Звісно, купи паперів і всього вищеозначеного переслідували його, як і всюди. Але тут, як і всюди, він знайде тих, хто любить усі ці папірці. Ще в юності, тільки-но покинувши Піренеї, він відкрив для себе, що такі люди існують, і відчував до них велику повагу, трохи співчуття й величезну вдячність. Йому ж самому більше подобалося ходити, мріяти і працювати, і він знав, що багато колег відчувають до нього зовсім мало поваги й дуже багато співчуття. «Папери, — сказав якось йому один балакучий кадр, — підготовка документів і протокол лежать в основі будь-якої ідеї. Нема паперів — нема ідеї. Слова живлять думку, як добриво живить горох. А вчинок без документів — це ще одна горошина, що зникає безвісти».

Певно, відколи він служить у поліції, згинули вже цілі вантажівки гороху. От тільки після прогулянок він часто відчував, як у голові народжуються цікаві думки. Думки, що радше скидалися на оберемок водоростей, ніж на горошинки. Але ж рослина зостається рослиною, а ідея — ідеєю, і коли ви її озвучуєте, ніхто ж не запитуватиме, чи знайшли ви її на доглянутому полі, чи на болоті. І не було жодного сумніву, що його заступник Данґлар, який любив папір у будь-якому вигляді, від найповажніших форм і до найскромніших — у купах, у рулонах, у книжках, в аркушах, від інкунабули й до паперових рушників, — належав до тих, хто постачає горох найвищої якості. Данґлар був людиною зосередженою: щоб думати, йому не потрібно ходити. Заступник — нервовий чоловік з брезклим тілом і талантом писати й пити одночасно. З його інертності, пива, погризеного олівця й дріб'язкової ледачої цікавості народжувалися думки, зовсім не схожі на комісарові.

Через це вони часто сперечалися: Данґлар завжди тримався за добре виважені думки й підозріло ставився до будь-якого інтуїтивного чуття. Адамберґ же не прагнув відрізнити одне від іншого і взагалі ні за що не тримався. Коли комісара перевели в кримінальний розшук, він доклав усіх зусиль, щоб забрати з собою точний і прискіпливий розум лейтенанта Данґлара, підвищеного до капітана.

На новому місці міркування Данґлара й прогулянки Адамберґа поширюватимуться не лише на розбиту вітрину чи вкрадену сумку. Тепер вони матимуть один-єдиний інтерес: криваві злочини. І жодної розбитої маленької вітринки, яка відверне вас від жахіть жадібного до вбивств людства. Жоднісінької сумочки з ключами, записником і любовним листом, що дозволила б вам тихо зітхнути через дрібне правопорушення і провести молоду жінку до дверей, подаючи їй чисту носову хустинку.

Ні. Криваві злочини. Розслідування вбивств.

Це гостре визначення їхнього нового призначення різало, наче лезо. Але ж він сам так цього хотів, хоч і мав за спиною лише три десятки кримінальних злочинів. Та й ті завдячують розгадкою уяві, прогулянкам і водоростям. Тож його відправили сюди, на боротьбу з убивцями, де він, на противагу всім очікуванням, показав себе диявольськи добре — слово «диявольськи» вжив Данґлар, щоб визначити непрохідність ментальних доріжок Адамберґа.

І ось вони вдвох на цьому місці, а ще з ними — двадцять шість помічників.

— Я запитую себе, — вів далі Адамберґ, проводячи долонею по вологій штукатурці. — Чи може з нами трапитися щось таке, як зі скелями біля моря?

— Тобто? — перепитав Данґлар з ноткою нетерпіння.

Адамберґ завжди говорив повільно і потребував багато часу, щоб виголосити і важливі речі, і нісенітниці. У процесі розмови він часто збивався на манівці, і Данґлар ледве зносив цю його звичку.

— Уявімо, що ці скелі — не просто кам'яні брили. Скажімо, вони зроблені з твердого або м'якого вапняку.

— М'якого вапняку не існує в природі.

— Та чхати, Данґларе. Є тверді шматки і є м'які, як і в кожній життєвій формі, як у мені самому та й у вас також. Ось є скелі. Море плескає об них, б'ється, і м'які шматки тануть.

— «Тануть» — неправильне слово.

— Та начхати, Данґларе. Ці шматки зникають. А тверді виступають наперед. Чимдалі плине час, тим більше море точить їх — і слабкість розлітається по вітру. На схилі літ від людської скелі не лишається нічого, крім ребер, зубів та вапнякової щелепи, готової щомиті вкусити. А там, де була м'якість, — тепер западина, порожнеча, вакуум.

— Отож? — підняв брови Данґлар.

— Отож мені цікаво, чи лягаві та й інші люди, виставлені життям на передову, не піддаються такій самій ерозії? Зникнення ніжних частин, загострення твердих, позбавлення чутливості, ствердіння. А всередині — справжній занепад.

— Ви питаєте себе, чи не стали на шлях до цієї вапнякової щелепи?

— Так. Чи не стаю я лягавим?

На мить Данґлар задумався над питанням.

— Щодо вашої особистої скелі, то, гадаю, перебіг ерозії має певні аномалії. У вас тверде — це м'яке, а м'яке — це тверде. І, по правді кажучи, до результату це не має жодного стосунку.

— І що це змінює?

— Усе. Опір м'яких частин — це світ навпаки.