Читати книгу - "Фаренго. Ч. 2. Гніздо"

сір. За стандартним часом. Мені тоді дозволили його провести. Я бачила, як злітав «човник» з Хепі. Він злітав з естакади космодрома Ванлу.

— Яку посаду йому запропонували на Альфі?

— Хепі казав, що хорошу посаду, високооплачувану. Щось, пов’язане з програмуванням супремусів[8] міжзоряних лайнерів.

— А вам не здається дивним, що роботу зі спеціальним допуском запропонували людині, яка має непевний соціальний статус?

— Я вас не розумію, сір, — ці дурні питання лише відволікають її від гарячого тіла Оси. «Не вийде! Я з Осою, а не з вами. Ви лише тінь, сон, мара. Ви зла тінь, яка зникає на світанку. А насправді існує лише Оса, і нікого, крім Оси, не існує!»

— У вашого брата темне походження, він має лише другий клас громадянства колонії, не має імперського громадянства, відповідно, не складав присяги громадянина. Також він не має університетської освіти. Зрештою, навіть не має права бути прийнятим на навчання до університету. А для роботи з інфраквантовими супремусами зорельотів потрібні спеціальні допуски високого рівня, плюс проходження особливої перевірки на лояльність.

— Хепі дуже талановитий, сір. Він геній. Він закінчив школу з відзнакою, отримував нагороди на галузевих конкурсах і змаганнях кіберпрограмістів. Його навіть нагородили премією «Програміст року».

— Ви хоч розумієте, Пело, що таке програмування супремуса міжзоряного корабля?

— Приблизно, сір, — пальці Оси такі шкодні, вони усюди й завжди доречні. Вони усюдисущі. «Так! Я розкрита назустріч тобі, моя кохана. Все, що є в мене, твоє, твоє, твоє, і немає, немає, немає нічого забороненого!»

Пела схлипнула. Офіцери перезирнулись.

— Я думаю, сір, — сказала Пела, здригаючись від того, наскільки реально вона відчуває пальці Оси, — що в компанії «Омікрон Позитрал» оцінили здібності Хепі. Ви ж знаєте, це дуже поважна компанія, їм було краще знати про всі оті допуски і присяги. Якщо вони його допустили, значить, вони йому довіряють. Хепі дуже працелюбний і відповідальний.

— Добре, залишимо це… А брат вам не розповідав про той світ, з якого ваша мати прибула сюди?

— Ні, сір. Вона йому теж не розповідала. Вона завжди уникала розмов про це.

— Він вам так казав?

— Так, сір. Я думаю, що маму в тому світі сильно образили, — Пела також уміє гратись з тілом Оси, і в неї також довгі й ніжні пальці.

— Чому ви так думаєте?

— Я теж не люблю згадувати про те, як мене ображали.

— Але ж вона могла згадувати якісь деталі. Колір тамтешнього сонця, тип атмосфери, назви, імена.

— Той світ, сір, був меншим за Аврелію, там було не таке сильне тяжіння.

— Що ще?

— Люди жили там у куполах. А ще там були свійські тварини. Там були вівці, — ще трохи, і Оса досягне миті блаженства; знайомий дріж уже пробігає її тілом. «Чекай, чекай, ще трохи, ще зовсім трохи, моя кохана! Ми повинні протриматися до кінця. Ми повинні їх обдурити, обдурити цілу Імперію, злу скажену потворну комаху, яка живиться кривавими соками світів, встромляючи в них свій волохатий хобот. Оси теж мають хоботки. Але вони ніжні, ніжні, ніжні…»

— Вівці в куполах?

— Так, сір. — «Не вівці, напахчені ідіоти, не вівці, а оси-оси-оси-о-о-о!..»

— Детектор брехні, Пело, показує нам, що ви фантазуєте.

— Детектор брехні? — «О-о-о-о!»

— Ваші відповіді аналізує спеціальний апарат, який відразу реагує, якщо ви кажете нам неправду.

— Я кажу вам правду, сір. Я просто не впевнена в назві тварин. Не гнівайтесь на мене, сіре. Здається, Хепі казав, що то були вівці. — «О-о-о-! До дупи усі вівці!»

— Серед ваших імплантатів, Пело, є детектор токсинів з функціями синтезатора антидотів. Такі детектори не імплантують авреліанцям. До речі, такі детектори дуже дорого коштують.

— Я про це вперше чую, сір.

— Ви знаєте, що є така планета — Тіронія?

— Так, сір. Це малий світ біля зірки Хаябуса[9]. Індекс ЗКВ22:4. Там розвинута промисловість і багато клонів. — «Здається, не лише Оса досягла островів щастя… Цікаво, а ці примари можуть крізь свої окуляри побачити мій оргазм?»

— Все вірно. Вас добре вчать у школі, Пело. А ви ніколи не чули про цю планету від матері чи брата?

— Ні, сір. Ніколи. — «Оса-а-а! Яке блаженство! Якби ці імперські суки знали, що буває таке блаженство, така грозова хмара, таке безмежне небо блаженства! Але їм заказано знати. Їм відмовлено. Заборонено. Вони, напевне, немов кіборги, навіть кохаються за командою своїх начальників. Перший-другий, перший-другий! Туди-сюди, туди-сюди. Я прозріваю!»

— Ви знаєте, де тепер ваш брат?

— Так, сір. Він працює на Альфі.

— Він перераховує вам гроші?

— Так, сір, регулярно. Він перераховує їх на мій особистий рахунок у Першому авреліанському банку. З цих грошей оплачується моє навчання. Адже я не повноцінна громадянка Аврелії і повинна платити тридцять відсотків вартості навчання до освітнього фонду колонії.

— Коли ваш брат перераховував гроші востаннє?

— Два місяці тому, сір. Банк присилає повідомлення школі, а мене про це інформує старший куратор жіночого сектору, пані Діна. Нам, сіре, не дозволено мати персональних комунікаторів. — «Нам також не можна кохатись, але ми кохаємось, кохаємось, кохаємось… Оса! Я кохаю тебе! Ти врятувала мене, Оса! Ми з тобою надурили їхій грьобаний детектор! Ми їх зробили! Ми зробили усю їхню Імперію!»

— Ми зрозуміли. Можете повернутись до ваших занять. Про цю розмову, Пело, ніхто не повинен знати. Жодна людина! Якщо ви розповісте комусь про цю розмову, то будете притягнуті до адміністративної відповідальності згідно з чинним імперським законодавством та надзвичайними актами колонії Аврелія.

— Я буду мовчати, сір. — «Дякую, дякую, дякую тобі, моя кохана, моя найкоханіша Осо! Тисячу разів дякую! Ти — найкраща!»

Коли Пела вийшла, лейтенант і прем’єр-лейтенант Служби Запобігання ще деякий час мовчали.

— Я ніколи не бачила таких збоїв детектора, — порушила мовчання лейтенант.

— Як вона це робить? — прем’єр-лейтенант зняв окуляри і почав масувати почервонілі очі. — Вона ж не мала жодної можливості отримати спецпідготовку.

— Талановиті ці Махоніко. Добре, хоч не телепати.

— Хто зна… — прем’єр-лейтенант примружився на жовтувате світло стельового плафона. — Телепатичні здібності пасивного типу практично неможливо зафіксувати.

— Спробуємо піти іншим шляхом? — запитала після довгої паузи лейтенант.

Прем’єр-лейтенант мовчки кивнув. І заплющив очі.

6

Борт лінкора L1 «Айн-Соф»,

поблизу туманності Кінська Голова (М43),

на відстані одної сотої парсека від зірки Мелані

в Темному Агрегаті Оріона.

28 квадрарія 417 року Ери Відновлення.

Командор Зоран зайшов до медитаційної зали, сподіваючись зустріти там Гвен Вей. Він знав, що баронеса найчастіше відвідує це місце тоді, коли за умовним часом корабля настає вечір. Залу, побудовану у формі півсфери, проектанти лінкора розташували в одному секторі з житловими каютами. В центрі зали вони розмістили