Читати книгу - "Гайдамаки"

class="p1">Брати ваші! А Оксана

В вікно поглядає

На Лисянку засвічену.

«Де то мій Ярема?» -

Сама думає. Не знає,

Що він коло неї,

У Лисянці, не в свитині -

В червонім жупані,

Сидить один та думає:

«Де моя Оксана?

Де вона, моя голубка

Приборкана, плаче?»

Тяжко йому.

А із яру

В киреї козачій

Хтось крадеться.

«Хто ти такий?» -

Галайда питає.

«Я посланець пана Гонти.

Нехай погуляє,

Я підожду».

«Ні, не діждеш,

Жидівська собако!»

«Ховай Боже, який я жид!

Бачиш? Гайдамака!

Ось копійка… подивися…

Хіба ти не знаєш?»

«Знаю, знаю», - і свячений

З халяви виймає.

«Признавайсь, проклятий жиде,

Де моя Оксана?»

Та й замахнувсь.

«Ховай Боже!

В будинку… з панами…

Вся в золоті…»

«Виручай же!

Виручай, проклятий!»

«Добре, добре… Які ж бо ви,

Яремо, завзяті!

Іду зараз і виручу:

Гроші мур ламають.

Скажу ляхам - замість Паца…»

«Добре, добре! Знаю.

Іди швидче!»

«Зараз, зараз

Гонту забавляйте

З півупруга, а там нехай.

Ідіть же гуляйте…

Куди везти?»

«У Лебедин!

У Лебедин - чуєш?»

«Чую, чую».

І Галайда

З Гонтою танцює.

А Залізняк бере кобзу:

«Потанцюй, кобзарю,

Я заграю».

Навприсядки

Сліпий по базару

Оддирає постолами,

Додає словами:

«На городі пастернак, пастернак;

Чи я ж тобі не козак, не козак?

Чи я ж тебе не люблю, не люблю?

Чи я ж тобі черевичків не куплю?

Куплю, куплю, чорнобрива,

Куплю, куплю того дива.

Буду, серце, ходить,

Буду, серце, любить.

Ой гоп, гопака!

Полюбила козака,

Та рудого, та старого -

Лиха доля така,

Іди ж, доле, за журбою,

А ти, старий, за водою,

А я - так до шинку.

Вип'ю чарку, вип'ю другу,

Вип'ю третю на потугу,

П'яту, шосту, та й кінець.

Пішла баба у танець,

А за нею горобець,

Викрутасом-вихилясом…

Молодець горобець!

Старий рудий бабу кличе,

А та йому дулі тиче:

«Оженився, сатано, -

Заробляй же на пшоно;

Треба діток годувать,

Треба діток одягать.

А я буду добувать,

А ти, старий, не гріши,

Та в запічку колиши,

Та мовчи, не диши».

Як була я молодою преподобницею,

Повісила хвартушину над віконницею;

Хто йде - не мине,

То кивне, то моргне.

А я шовком вишиваю,

В кватирочку виглядаю:

«Семени, Івани,

Надівайте жупани,

Та ходімо погуляймо,

Та сядемо заспіваймо».

Заганяйте квочку в бочку,

А курчата в вершу

………………………………….

………………………………….

І… гу!

Загнув батько дугу,

Тягне мати супоню;

«А ти зав'яжи, доню».

«Чи ще? чи годі?»

«Ще, Ще!

Хоч погану! Самі ноги носять».

«Ой сип сирівець

Та криши опеньки:

Дід та баба,

То й до ладу, -

Обоє раденькі.

Ой сип сирівець

Та криши петрушку:

……………………………………

……………………………………

Ой сип сирівець

Та накриши хріну:

……………………………………

……………………………………

Ой сип воду, воду

Та пошукай броду, броду…»

«Годі! годі! - кричить Гонта, -

Годі, погасає.

Світла, діти!.. А де Лейба?

Ще його немає?

Найти його та повісить.

Петелька свиняча!

Гайда, діти! Погасає

Каганець козачий».

А Галайда: «Отамане!

Погуляймо, батьку!

Дивись - горить; на базарі

І видко, і гладко.

Потанцюєм. Грай, кобзарю!»

«Не хочу гуляти!

Огню, діти! дьогтю, клоччя!

Давайте гармати;

В потайники пустіть огонь!

Думають, жартую!»

Заревіли гайдамаки:

«Добре, батьку! Чуєм!»

Через греблю повалили,

Гукають, співають.

А Галайда кричить: «Батьку!

Стійте!. пропадаю!

Постривайте, не вбивайте:

Там моя Оксана.

Годиночку, батьки мої!

Я її достану!»

«Добре, добре!.. Залізняче,

Гукни, щоб палили.

Преподобиться з ляхами…

А ти, сизокрилий,

Найдеш іншу».

Оглянувся -

Галайди немає.

Ревуть гори - і будинок

З ляхами гуляє

Коло хмари. Що осталось,

Пеклом запалало…

«Де Галайда?» - Максим кличе.

І сліду не стало…

Поки хлоп'ята танцювали,

Ярема з Лейбою прокрались

Аж у будинок, в самий льох;

Оксану вихопив чуть живу

Ярема з льоху та й полинув

У Лебедин…

Лебедин

«Я сирота з Вільшаної,

Сирота, бабусю.

Батька ляхи замучили,

А мене… боюся,

Боюсь згадать, моя сиза…

Узяли з собою,

Не розпитуй, бабусенько,

Що було зо мною.

Я молилась, я плакал

Серце розривалось,

Сльози сохли, душа мерла…

Ох, якби я знала,

Що побачу його ще раз,

Що побачу знову, -

Вдвоє, втроє б витерпіла

За єдине слово!

Вибачай, моя голубко!

Може, я грішила,

Може, Бог за те й карає,

Що я

This file was created

with BookDesigner program

[email protected]

21.07.2008