Читати книгу - "Калькуляція зірок"

живуть у Каліфорнії, але ніколи не замислювалися над тим, що для нього я була все одно що мертва. Він не мав причин думати, що я не була у D.C., коли упав метеорит.

Офіс майора Ліндхольма сказав мені, що він малий розміром і в зразковому порядку. Єдине, що згладжувало враження про прямі кути, — обрамлена фотографія хлопчиків-близнюків та кольорова карта США, прикріплена до стіни. Натаніель закрив двері і вийшов назовні разом з Ліндхольмом.

На столі був утилітарний чорний телефон, але принаймні на ньому був поворотний циферблат, тому мені не довелося спілкуватися з оператором. Трубка була теплою і важкою. Я зателефонувала до дому Гершеля, слухаючи цокання поворотного диска, коли воно проносилося через номери. Кожен сигнал посилав імпульс по лініях і давав мені час відступити в механічний спокій.

Все, що я отримала — це високий, шалений гул напруженої статики. Навряд чи було дивно, що всі лінії будуть зайняті, але я повісила трубку та спробувала ще раз. Моя терміновість боролася в часі із сигналом зайнятості.

Я знову повісила трубку, коли Натаніель відчинив двері.

— Компанія. Ти в порядку?

— Лінія зайнята. — Я витерла обличчя, певно просто розмазуючи бруд ще більше. Я могла попросити надіслати телеграму, але військові лінії напевне будуть заблоковані. — Спробую пізніше.

Багатьом людям потрібно було сказати про те, що вони живі і стоять прямо. Я була жирним, задимленим, кровоточивим безладом, але я була живою. Мій чоловік був живий. Мій брат та його родина були живі. І якщо мені потрібне було нагадування, що мені пощастило — все, що я мала зробити, це пам’ятати, скільки людей загинуло сьогодні.

І все-таки, коли до кімнати зайшов полковник ВВС, я спіймала себе на тому, що намагаюсь поправити волосся, ніби це мало значення. Потім я побачила відзнаки рангу цього чоловіка. Стетсон Паркер. Дякувати небесам, у мене було достатньо бруду на обличчі, щоб не довелося переживати за те, щоб приховати свій вираз.

Він був підвищений. Це не було дивно, оскільки він був привабливим для кожного, хто стояв вище нього, або кому він був потрібен… що він продовжив демонструвати, протягнувши руку до Натаніеля.

— Доктор Йорк. Я не можу сказати, яке це полегшення знати, що ви вижили.

Навіть з раннім захопленням Ліндхольма ракетами було легко забути, що Натаніель став знаменитістю через запуск супутника. Нам вдалося перегнати росіян, щоб не один раз вивести супутник на орбіту, а здійснити три запуски. Мій чоловік, будучи невиправдано привабливим і чарівним — факт, щодо якого я не упереджена, став обличчям космічної програми НАСА.

— Ну, майор Ліндхольм добре піклується про нас. Ми цінуємо прийом, полковнику…? — Чоловік мав тег з іменем, але все-таки… вступ був відповідним.

— Де мої манери? Я просто захопився, побачивши вас тут. — Паркер посміхнувся, — полковник Стетсон Паркер, командир бази. Хоча… якщо справи є такими, якими вони є, я, мабуть, відаю не лише цією базою.

Звичайно, він захотів підкреслити, наскільки його персона важлива. Я вийшла вперед і простягнула руку.

— Рада бачити вас ще раз, полковник Паркер.

Він здивовано підняв брови.

— Вибачте, мем, у вас краща пам'ять, ніж у мене.

— О, коли ви мене знали, я була Ельмою Векслер. Один з пілотів WASP.

Його обличчя трохи застигло.

— Ах так. Генеральська дочка. Так, я вас пригадую.

— Вітаю вас з підвищенням. — Я посміхнулася непевною посмішкою — благословімо наші серця — і показала зуби, як могла. — Ви, мабуть, дуже багато працювали над цим.

— Дякую, мем. — Він знову посміхнувся, плескаючи Натаніеля по плечу. — І я здогадуюсь, що маленька леді отримала підвищення по службі, ставши пані Йорк?

Зуби заболіли від стискання, але я продовжувала посміхатися.

— Ви сказали, що тепер не знаєте, хто ваш начальник. Що ви можете сказати нам про ситуацію?

— А-а… — Він протверезів, і зміна настрою могла бути навіть справжньою. Він махнув руками на сидіння з іншого боку письмового столу. — Сідайте, будь ласка.

Паркер зайняв стілець за столом, і тільки зараз я згадала, що у нього є двійнята. Цікаво, хто з ним одружився. Він звів пальці разом і знову зітхнув. — Вибух…

— Метеорит.

— Про це повідомили новини. Але з огляду на те, що Вашингтон стерто з лиця Землі? Свої гроші я ставлю на росіян.

Натаніель нахилив голову.

— Чи є радіоактивність?

— Ми не знайшли когось достатньо близько до місця вибуху, щоб перевірити.

Ідіот. Я повинна розказувати прописні істини для нього.

— Навколо падають уламки, які ви можете просто перевірити на радіоактивність. По-друге, це не така картина, як від A-бомби. Це відбувається, коли метеорит пробиває дірку в атмосфері і матеріал вибуху всмоктується в космос, після чого опускається назад на Землю.

Очі його звузилися.

— Тоді знайте слідуюче. Конгрес Сполучених Штатів саме засідав — як Палата, так і Сенат. Наш федеральний уряд майже повністю знищений. Пентагон, Ленглі… Тож навіть якщо це був вчинок Божий, чи справді ви думаєте, що росіяни не спробують цим скористатися?

Це… це було жахливо гарним моментом. Я відкинулася на стільці і перехрестила руки на грудях, щоб уникнути раптового похолодання в повітрі.

Натаніель заповнив прогалину.

— Отже, військові планують оборону?

Він не дуже натиснув на — "військові", — але дав зрозуміти, що все, що відбулося, полковнику не вдасться перевести на жарт.

— Розумні слова. Доктор Йорк… — Він зробив паузу, але вагання було настільки явно вирахуване, що ви могли майже бачити, як він рахував секунди. — Ви працювали над проектом Манхеттен, я правий?

Натаніель напружився поруч зі