Читати книгу - "Кресова книга справедливих"

місцевість, її адміністративна приналежність (найкраще – ґміна й повіт), а також дата.

Адреса:

Romuald Niedzielko

Instytut Pamięci Narodowej

00-839 Warszawa, ul. Towarowa 28

e-mail: [email protected]

ВОЛИНСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ ПОВІТ

Березовичі, ґміна Микуличі – колонія зі значною перевагою українського населення над польським і, до 1942 року, єврейським.

15 серпня 1943 року члени УПА напали на поляків, які залишилися в колонії (місяцем раніше частина мешканців, в побоюванні перед атаками, виїхала у Володимир-Волинський). Загинуло близько сорок осіб.

Врятувалося четверо дітей: Ґеновефа Аршаль (6 років), Зигмунт Аршаль (9 років), Казимир Студинський (11 років) і донька Хабрів (років близько 10). Після виходу з криївки, діти добралися до хати українця Оксенчука, члена секти штундистів, які проголошували пацифізм та духовну незалежність від влади. Він їх нагодував і сховав на ніч, після чого трьох перших передав у руки полякам (Хабрівну пригорнула до себе старша українка, яку звали Каською, однак стало про це відомо і незабаром дівчинку вбили). «Цей чоловік [...] заслуговує на вдячність за свою поведінку. Після вступу радянських військ у липні 1944 року, він разом з родиною були вивезені у Сибір за свої релігійні переконання, а після 1980 року повернувся з Сибіру до Володимира».

Джерело: Свідчення Юзефа Ґарбача від 21 X 2004 (у зборах Ромуальда Нєдзелька).

Бужанка, ґміна Хотячів – українське село, в якому проживало декілька польських родин.

У липні 1943 року члени УПА вбили кільканадцять поляків. Владиславу Накліцьку і її доньку два місяці приховувала в себе українська родина. Коли про це стало відомо, обидві були розстріляні, а їхні опікуни – важко побиті. Натомість чоловік вбитої разом з сином знайшли притулок в іншої української родини. «Українець, – пише Станіслав Пивковський, – який переховував мого знайомого та його батька [...] сказав, що не може їх вже довше зберігати, оскільки їм і його родині загрожує загибель. Наступного дня вранці цей українець запряг коня до возу, завантаженого попередньо соломою і перевіз їх на річку Буг на місце, де можна було вільно перейти на другу сторону».

Джерело: AIPN, IV/35, Свідчення Станіслава Пивковського, арк. 125–125зв.

Вітольдів, ґміна Порицьк/Павлівка – українська колонія, в якій проживали дві польські родини.

11 липня 1943 року члени УПА вбили декілька поляків, між іншим, з родини Стащиків і Станкевичів. У той час, коли вбивали Станкевичів, українець Володимир Козиборода остеріг перехожого Яна Осташевського. Завдяки цьому він з родиною встигли втекти до лісу в Сокальському повіті (Львівське воєводство). Родина коваля Козибороди допомагала також Чеславові Стащику в похороні його родини.

Джерело: Cz. Staszczyk, Oświadczenie w sprawie mordów w Kolonii Witoldów pow. Włodzimierz Wołyński gmina Poryck, арк. 1–5; пор. також: B. Odnous, Lato 1943, „Karta” 2005, № 46, с. 103.

Вітольдівка, ґміна Порицьк/Павлівка – польсько-українська колонія.

Українець Василь Горбачевський надав притулок кільком полякам з Вигранки, врятованим після вбивства, яке 11 липня 1943 року здійснили члени УПА над 150 мешканцями цієї місцевості. Вранці під час втечі цю групу під Вітольдівкою затримала українська боївка, однак, завдяки втручанню українки Козибороди, їх відпустили і вони могли податися в подальшу дорогу – на територію Сокальського повіту Львівського воєводства.

Джерело: W. Siemaszko, E. Siemaszko, Ludobójstwo..., т. 1, с. 903–904.

Глубочиця, ґміна Олеськ – колонія, яка налічувала сімдесят польських і чотири українські господарства.

29 серпня 1943 року відділ УПА, за підтримки селян із сусідніх сіл, вбив близько 250 поляків. Врятувалося двоє дітей з родини Вінярських, дівчинка і 2-річний хлопець. Їх пригорнув до себе українець Олександр Кушнірук, а в 1944 році передав до Польського Червоного Хреста в Холмі Люблінському.

Джерело: W. Siemaszko, E. Siemaszko, Ludobójstwo..., т. 1, с. 872–874; пор. також: B. Odnous, Lato 1943..., с. 120–121.

Грабина, ґміна Олеськ – польська колонія.

29 серпня 1943 року члени УПА, при участі місцевих українських селян, вбили близько 150 мешканців.

Декілька осіб, у цьому числі Гелю Ольшевську та її сестру Антосю, врятував українець Пиріг. Українка на прізвисько «Димиянка» переховала й провела до Турійська (Ковельський повіт) шестеро дітей з родини Пшибишів і 14-річного Юзефа Ґрабажа.

Джерело: W. Siemaszko, E. Siemaszko, Ludobójstwo..., т. 1, с. 874–875.

Грушів, ґміна Порицьк/Павлівка – українське село, в якому проживали дві польські родини.

У липні 1943 року від рук УПА загинуло вісім поляків. Був також вбитий, – як згадує Софія Шваль, – українець Шевчук, який критично висловлювався про дії УПА щодо поляків. «Його повісили на дереві біля церкви, а обійстя спалили. [...] Я думаю, що не всі схвалювали вбивства, але були так залякані, що боялися що-небудь зробити проти волі бандитів».

Джерело: AW, II/953, Z. Szwal, Zbrodnie dokonane na Polakach w Orzeszynie przez UPA, арк. 8.

Гутин, ґміна Грибовиця – польська колонія, яка налічувала 35 польських і кілька українських родин.

У липні 1943 року численна група УПА з-поза Гутина винищила близько 140 мешканців колонії та сусіднього села Мишів.

Врятовану від нападу 18-річну Аполлонію Трачикевич, яка була свідком вбивства своєї родини, в стані шоку, забрав до себе українець Петро Музика, вчитель і член УПА. Його застрілили, оскільки не схотів її видати УПА. Тоді його мати вночі провела Аполлонію в Іваничі (ґміна Порицьк/Павлівка), де діяла польська самооборона.

Анна Адамкевич з Мишова вибралася поранена з палаючої кузні,