Читати книгу - "Клуб «Афродіта»"

не хоче, вирішив доїсти й її частину. Поки качка не захолола зовсім, він квапливо відрізав рум'яні шматочки м'яса з ананасом і клав їх до рота.

— … Так от, у його кімнаті це потім і сталось… Ну, нарешті! Це все ж таки сталося.

— … Раптом він почав плакати й розповідати мені, що мати його померла дуже рано, виріс він у притулках, і жилося йому погано. Він розповідав, як мусив відмовляти собі у найнеобхіднішому, щоб дістати освіту, казав про приниження, яких йому довелося зазнати в житті. Молоді дівчата його взагалі не цікавили. Він признався, що покохав мене з першого погляду, й став просити, щоб я дозволила йому доторкнутися до мого тіла…

«Цьому взагалі не буде кінця», — подумав Тоні, допиваючи рисову горілку.

— … Але там, як видно, був ще хтось. Його спільник.

— Його… хто?

Декотрі слова завжди насторожували Тоні: розшук злочинця, наркотик, фальшивомонетник, банківський рахунок… Таких слів було багато і «спільник» теж належало до них.

— Кінець кінцем зробив же хтось фотознімки.

— Які фотознімки?

— Ну, фотознімки, на яких були ми, він і я. Голі. У неймовірних позах. І цими знімками він потім мене шантажував.

Тоні випустив із рук ніж та виделку і проковтнув нерозжований шматок качки. Потім узяв серветку, витер губи, відкинувся у кріслі й кивком голови покликав кельнера. Зараз не вадила б ще чарка рисової горілки! Тоні відчував, що справа ось-ось проясниться. У шантажистів життя завжди в небезпеці. Вони частіше, ніж решта людей, помирають не своєю смертю. Давня криміналістська істина говорить, що мертвий шантажист не може бути далеко від свого вбивці. Певна річ, вона зробила це не сама. Може, її чоловік, а може, син. Або когось підкупила. Не може бути, щоб немолода жінка, все-таки вже бабуся, стала підтримувати зв'язки з таким нахабою, котрий спокусив її, як шістнадцятирічну. Зрозуміло, що тими фотознімками він справді тримав її в руках. Але своєму чоловікові вона про це могла й не розповідати.

— Скільки він од вас вимагав?

Пані Шівас зневажливо махнула рукою.

— Гроші? Якби ж йому були потрібні тільки гроші…

— Тоді що ж іще?

«Коли ця жінка гадає, що переконала мене, нібито такий елегантний молодик, як Маркус Бергер, шляхом шантажу примусив її робити йому любовні послуги, котрі він легко міг би мати й так, то вона помиляється».

— Я мусила… Мені важко говорити про все це… Адже вам і так уже все відомо. Навіщо ви мучите мене своїми розпитами?

— Але ж послухайте, я вас узагалі ще ні про що не питав! Досі ви розповідали самі. Одначе я, звичайно, хочу знати, що вимагав у вас Маркус Бергер. І чому він мав умерти?

— Я мусила працювати в його клубі «Афродіта». Як модель. Платною партнеркою. Ви ж знаєте. У газеті щодня вміщують об'яви.

Тоні не міг повірити. Така жінка, як ця… Ніхто б і не припустив, що вона має щось спільне з проституцією. Вигляд у неї був як у домогосподарки, а не як у повії. Ні найменшої сексуальної привабливості він у ній не добачав. Проте вона могла сприйняти це як образу.

— Я знаю, про що ви зараз думаєте. — Показавши на себе широким жестом з голови до ніг, вона повела далі: — Хоч ви й не повірите, але я була в його клубі одною з найпопулярніших жінок. Моя статура подобалася багатьом чоловікам. А те, що успіх мають тільки молоді стрункі дівчата, — це казочки. Казочки!

Тоні відчув, що в нього почервоніли вуха. Кров ударила йому в голову. Пані Шівас розгадала його думки. Йому стало перед нею ніяково, і він поквапливо зробив знак кельнерові, щоб той приніс рахунок.

Одначе кельнер не поспішав і на нетерплячі знаки Тоні не реагував.

— Тепер ви, мабуть, розумієте, чому я так розсміялася, коли ви сказали мені про його смерть. Це був диявол. Останні роки він зробив мені пеклом. У мене часто виникала думка вбити його самій. Тепер і я, і ще багато жінок можуть з полегкістю зітхнути.

Хоч комісар Вуст і був злий на кельнера, але тепер не звертав на нього уваги. Він приголомшено дивився на пані Шівас.

— Кого ви маєте на увазі?

— Я маю на увазі решту жінок та дівчат, яких він також шантажував. Хіба ви про це нічого не знаєте? Любий пане комісаре, ви марно намагаєтеся мене переконати, що не знаєте, хто був цей Маркус Бергер. Ви справді нічого не знаєте?

Тоні ніяково похитав головою.

— Розкажіть мені докладніше про цей клуб «Афродіта». Де він міститься? Хто там працює? Як діє все підприємство?

Тепер, коли її розповідь захопила його увагу, до столу підійшов кельнер. Тоні розплатився за напої та качку по-пекінському, попросив кельнера принести квитанцію і, пустивши повз вуха його запитання про те, яку суму туди вписати, вирушив з пані Шівас до одної тихої кав'ярні.

7

Уперше за довгий час робота знову почала давати йому втіху. Це була якраз справа на його смак. Не ловити ж завжди тільки тих, що зламують сигаретні автомати, крадуть мотоцикли та спекулюють відеотехнікою.

Нарешті справжня робота!

Він ішов по сліду вбивці, який поквитався із шантажистом. Це Марію вже зацікавить. Зрештою, вона майже щовечора захоплено дивиться по телевізору, як поліцейські розслідують такі справи. Тепер він теж пригостить її захоплюючою історією. Тоні сподівався, що про їхню суперечку дружина вже забула.

З двома пляшками червоного вина під пахвою, стомлений, але в чудовому настрої з'явився Тоні в сімейній оселі. Сара вже спала. Він намагався не дивитись на затяте обличчя Марії й не облишав надії заразити її своєю веселістю. А втім, дві пляшки червоного вина вона сприйняла схвально і навіть налила потім сама собі келих.

Спагеті