Читати книгу - "По секрету твоя, Рошаль Шантьє"

Розділ 5

Він виявляється ближче, скорочуючи відстань між нами. Його рука, що погладжує моє підборіддя, зісковзує на шию, окреслюючи великим пальцем скулу. Це триває мить і вічність. Я і не здогадувалася, що з часом таке може статися, але воно, час, ніби зупиняється для мене однієї, продовжуючи плисти розміреною течією для решти світу. Хапаю зачарованими губами краплю повітря, коли легені починає палити. "Не дихала" - усвідомлюю перед тим, як Марк проводить язиком по моїх вустах.

Я не опираюсь. Як можна, коли на його губах вся моя свідомість зосереджена. Весь мій всесвіт у цьому моменті, в цій хвилині. Вона нескінченна, але її так мало.

По тілу проходить розряд, а потім тремтіння. Він чекає на відповідь, а я насолоджуюся тим, що є і більше мені не треба. Відчувши раптову необхідність, кладу тремтливі долоні на його шию, і Марк поглиблює поцілунок.

Мені жарко та смачно. Які у голові думки? Запитайте, чого легше. Це хвилинами пізніше я боротимуся з докорами совісті, а зараз вся розчиняюся. В ньому.

Він переконує мене у словах, сказаних раніше: він вирішує. Керує, підкорює — усе він. А я у ньому. В цій миті моє нутро зосереджено. Все моє життя ніби було заточене під ці відчуття, емоції, почуття.

Все йому… Все… тому що, окрім як «правильно», на думку не спадає жодного опису більше.

Прокинулася рано. Літак за шість годин і мені треба йти звідси. Бігти стрімголов, але так хочеться затриматися, мріяти і відчувати те, що відчувала вчора.

Ворухнувши гомілковостопом і вирішивши, що відчуття ниючого дискомфорту цілком можна терпіти, акуратно піднімаюсь з ліжка. Однак ногу віддає болем при кожному кроці, поки я переодягаюся з футболки Марка у свою та приймаю знеболювальне, що знайшла на столі вітальні.

Марк усе ще спав, смішно підперши щоку рукою. Таємно розглядаючи розслаблене обличчя, мимоволі милувалася ним. Доросла чоловіча краса ніяк не прирівнювалася до юнацької вроди Іллі, а впевненість у діях була настільки ж природна, наскільки смішно часом виглядали спроби Іллі вирішити за мене те чи інше питання. Наприклад, що гуляти вечорами парком небезпечно. І що дівчина не повинна фарбуватися та псувати шкіру. Нині це не здавалося мені благом. Добре освітлений парк, у якому на мене обов'язково мають напасти бандити, вже не був вагомим аргументом, як і туш, яку я наносила на вії у свята.

«Чому саме зараз? Через Марка?» — міркую дорогою до свого готелю.

Знеболювальне подіяло, але ногу я намагалася берегти. Це вчора Айболіт балував мене, переносячи з вітальні до спальні, але треба брати себе в руки. Адже він знав, що пігулка подіяла, я сказала йому, але піклуватися продовжував. Чи розраховував на щось? Та ні. Після того поцілунку він погладив великим пальцем мої губи, переніс у ліжко і, видавши футболку, пішов зі спальні. Все. Жодних спроб. Нічого. Бджолиний вулик обурено гудів, а я наполегливо трималася за думку, що це на краще. Якщо один поцілунок змусив мене безперервно думати про Марка та сумніватися в Іллі, то близькість… Подумати страшно.

Але що далі я опинялася від номера Марка, то швидше тверезіла від його близькості. Я відчувала кислий смак сорому. Так, у почуттів є присмак. І той, що я відчуваю зараз просто огидний. Я у відносинах з Іллею. Так, у нас не все ідеально, а у кого ідеально?

"Ми повинні бути разом, ми підходимо один одному" - набатом відбивав у вухах голос Іллі, а потім я сама шепотіла це вголос, переконуючи.

Заради чого я маю сумнів? Заради фантазії про Айболита?! Та він забуде про мене сьогодні ж! Ми більше не зустрінемось, а якщо зустрінемося, то кивка на знак вітання буде достатньо, якщо він, звісно, ​​пригадає мене.

«Ааа, це ти? Мила, це дівчисько, яке я збив тоді на лижах, уявляєш?» — Скаже він своїй дівчині, вказуючи на мене пальцем.

«Чи було в нас щось? Ну що ти, вона ж дитина зовсім, няньки потребує, був лише поцілунок. Такий смішний і незграбний. Не смійся, їй потрібна була практика!»

Картинки Марка, що глузує наді мною, з безликою, але красивою дівчиною заполонили мою уяву. Я не могла їх витіснити. Це було вище моїх сил. Вся моя невпевненість зараз зійшлася в єдиній точці і тиснула. Моральний мазохізм. Так. Моє хобі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍