Читати книгу - "зустріч яка змінила моє життя , ліліанаа"

Розділ 6

біля мене зупинилося таксі, з машини вийшов Давид і підійшов до мене

 - а де твій мотоцикл? - здивовано глянула я на нього і побачила як таксі від'їхало

 - ти ж боїшся, тому вирішив, що краще таксі - ми обоє посміхнулися

 - нарешті ти прислухався до мене - він взяв мене за руку і ми пішли до кав'ярні, він купив дві кави і одну дав мені

 - дякую - я зробила ковток кави і дивлюсь на нього

 - чому так дивишся? невже я тобі подобаюсь?? - із задоволенням запитав

 - Божее, Давиде. я просто дивлюсь. ходімо краще в парк прогуляємося - я відвернулася та пішла в напрямку парку

 - але ти ж не відповіла на моє питання заперечно, тож є всі шанси, що мої почуття взаємні - навіть будучи спиною до нього, я відчувала його широку посмішку.

ми гуляли до самого вечора, це було неймовірно. навіть не шкодую, що погодилася. коли він мене проводив додому, почався дощ. не сильний, але був.

коли ми майже дійшли до мого дому, дощ посилився. ми зупинилися біля воріт дому, він тримав мене за руки і дивився в очі. ми були вже повністю мокрі від дощу.

 - коли ти вже закохаєшся в мене? - його погляд був повен надії

 - колись.. може і закохаюсь - я посміхнулася і забрала руки хотіла йти в дім, як він хватає мене за руку і тягне до себе. його рука власно лягла на мою талію і обійняла мене, мої руки впиралися в його груди. він нахилився до мого вуха і прошепотів:

 - ти будеш моєю, будь впевнена - він дивиться мені в очі, а я йому. 

він перший перериває зоровий контакт і схиляється до моїх губ і..ось, так, це сталося..він мене поцілував

він не встиг відірватися від моїх губ як ми чуємо голос тата

 - то може ви знайдете в дім вже? якось довго прощаєтеся 

 - тату, а ми цей.. - мене перериває Давид

 - вибачте, але мені здається, що я буду зайвим. та й мені час додому

 - цілувати мою дочку ти сміливий, а зайти в дім і познайомитися з її батьками ти боїшся? - тут вийшла мама і щось вони почали шепотітися. ми з Давидом переглянулися

 - ходімо, якщо влипли - я пішла на зустріч до тата, а Давид зі мною. ми зайшли в коридор і стояли дивилися один на одного з посмішкою

 - скільки ви стояли під дощем, що такі мокрі? - спитала мама коли ми роздягалися

 - хвилин 10, а ще 20 хвилин йшли - мама глянула на мене

 - Камі, відведи Давида у ванну і дай йому татовий одяг, нехай переодягнеться і сама переодягнися. потім прийдете на кухню 

ми піднялися на другий поверх, я показала йому де ванна. я пішла в батьківську кімнату, взяла татові штани та футболку, зайшла у ванну та віддала Давиду

 - як переодягнешся чекатимеш мене в коридорі - він кивнув і я пішла до себе. переодягнулася і зібрала волосся в низький хвіст, вийшла в коридор де мене чекав Давид. ми спустилися на кухню, тато сидів за столом, а мама накривала на стіл. ми сіли та глянули на тата

 - Давиде, це мій тато Денис Іванович і моя мама Ніколь Ігорівна - мама сіла за стіл

 - Давиде, так як ти промок не менше від Камі. то ми з Денисом вирішили, щоб ти сьогодні залишився у нас. якщо ти не проти звісно і батьків попередь, щоб не хвилювалися - від заяви мами мої очі напевно були як 5 копійок

 - але кімнати різні - промовив тато

 - Денис Іванович, а ви довго спостерігали за мною і Камелією? 

 - я у вікно побачив як ви підійшли, думав разом зайдете. а коли я вийшов, щоб зустріти вас, то ви вже цілувалися - я відчула як мої щоки спалахнули, саме в цей момент я хотіла зникнути безслідно

після вечері ми всі піднялися на другий поверх, мама показала Давиду де його кімната і пішла в свою. тато залишився зі мною в коридорі

 - квітко, скажи мені чесно. він тобі подобається? - я відвела погляд і не знала, що казати - квітко, якщо він тобі подобається, то дай вам шанс - я глянула на нього

 - так, він мені подобається. але я боюсь, через той кошмар - тут Давид вибігає з кімнати, а за ним наш котик

 - вибачте, але заберіть кота, в мене алергія на шерсть - Давид стояв збоку від мене, тато забрав кота і зник з нашого бачення. я глянула на Давида

 - значить я тобі подобаюсь - він переможно посміхнувся

 - о Боже, ти все чув - я закрила обличчя руками, бо знову відчула як палали мої щоки 

 - випадково, але почув 

 - Давиде, я спати. на добраніч - я зайшла в свою кімнату і спиною торкнулася дверей

 - хто ще міг так влипнути, як не я - пробубоніла я під ніс, і сіла на ліжко, взяла телефон і подзвонила Емілі. я розповіла їй все, до кожної деталі. дівчина ледь не померла зі сміху від таких веселих подій у моєму житті..

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍