Читати книгу - "Магія зимових ночей, Наталія Косенко"

— Так, але ти моя дурепа. То що скажеш?

— Ти про що?

— Та все про те ж.

Марк кивнув головою на кільце в її долоні.

— Так.

Міцні обійми стиснули з такою силою, що ледь не затріщали кості. А от суглоби зарипіли, то точно.

— Гей, легше, ти ж не якусь двадцятивосьмирічну обіймаєш! Мені вже двадцять девʼять!

— Ну так, то майже сорок!

Відповідати на перепалку цього разу не хотілося. Було так багато слів між ними, які ще треба було сказати. Або краще не говорити. Хай за них говорять їхні серця!