Читати книгу - "Випадковий наречений, Аніта Русанова"

У такій компанії ми просиділи майже до ранку. Близько четвертої, ми попрощавшись, поїхали додому. Аби не навантажувати Свята, я викликала таксі. Вже сидячи в машині, я думала про хлопців. Чесно кажучи, я вражена, що ми з одного міста, і до того ж майже сусіди. Мені дуже сподобались брати, вони дуже схожі, але тільки зовнішньо. За характером Сергій більш серйозніший та стриманіший, а Макс – дотепний та шалений. Мені завжди подобались хлопці такі як Макс, але зазвичай їх щось не влаштовувало саме в мені. Тому зараз, у свої майже двадцять сім, я досі без сім’ї, і через це налаштована лише на свою кар’єру.