Читати книгу - "З вершин і низин, Франко І. Я."

style="">Чи «мир православний», чи

«Правовірний» говорити,

 

Як вівтарі будувати,

Як ікони малювати,

Чи попам лице голити,

Чи їм бороди мож мати,-

 

Все те вкрите тьмою спорів

Ритуально-догматичних,

Все те тягне до таборів

То панських, то схизматичних.

 

Знали вражі елементи,

Що тут праві ботокуди

Поміщаються найшвидше

І попруться сюди й туди.

 

А як в різні боки, мов

Раки з торби, вни муть лізти,

То тоді найлегше всіх їх

Разом в ложці каші з’їсти…

 

Тут правдивої істор’ї

Нитка рвесь, пожалься, боже

По переказ ботокудський

Заповнить перерву може.

 

Правда, розібрать критично,

Чи се правда, чи викренти,-

Годі нам, бо тут хибують

До розбору документи.

 

Кажуть, що, щоб підійти

Ботокудів потаємно,

Кшепшицюльський з Пшекшицюльським

З’їхалися ніччю темнов.

 

Там вни їли польські зрази

І гуцульську мамалигу,

Ну, і сплодили при тім

Славну «польськую інтригу».

 

В пітьмі сплоджена, вона

Світла, мов сова, лякаєсь,

Польські зрази їсть, но все

Мамалиги домагаєсь,

 

І пішла по ботокудах

Ся інтрига знаменита,

Одурила, оп’янила

Всіх, неначе оковита.

 

Та не диво, що пани

Укували коромолу,-

Диво, що на ню зловили

Ботокудів всіх посполу.

 

Мов на змову: ті в церквах

Всі дзвінки покасували,

Другі знов позаводили

Ще й органи та цимбали.

 

За вівтарі, за ікони,

Хоругви та за монстрац’ї

Наробилось в Ботокудьї

Страх багато каляманц’ї.

 

Зразу глухо клекотіло

По всім ботокудськім краю

Так, як в справжній день літній,

Поки хмари ся збирають.

 

Далі сипнули статті

Більше-менше наукові,

Що містилися в «Зорі

Ботокудській» та в «Ослові».

 

А вкінці ливнули крики,

Свари і лайки, що страх -

По соборчиках, касинах,

По пиварнях та шинках.

 

Роздалася давня пісня:

«Зрада! Шизма! Гей же! Гала!»

Декуди одверта навіть

Революція настала.

 

 

VII

 

 

В перемиськім здиханаті

Серед скал і перепон

Жив преславний ботокуда,

Звавсь Нещасний Соломон.

 

Муж великий во язиці -

Ботокуди всі великі,

Кождий в чім-будь. От заким

Почались за обряд крики,

 

Соломон зібрав до себе

Із цілого здиханату

Ботокудів. Як зійшлись,

Він казав заперти хату,

 

Заслонити вікна й так

До згромаджених промовив:

«Ботокуди, стережімсь,

Бо чорт лапку нам зготовив!

 

Слухайте, яку покусу

Наводив сам бог на мене!

Слухайте й огнем надії

Серце розпаліть студене.

 

В третій день святого посту

Ліг я, трошки піднапилий,-

Ну, і ось які два сни

Божественні ми ся снили.

 

Десь ніби я в церкву входжу,

Придивляюсь - що за диво!

Не свої якісь ікони,

Та й стоїть вся церков криво.

 

Ба гляджу - іде священик,

Причякнув вам та й так тихо

Молиться, лиш раз хреститься…

«Ов! - гадаю.- Що за лихо!»

 

Слухаю: органи грають!

Хлопаки дзвінками дзвонять,

Люди раз в раз то клякають,

То встають!.. Гадаю: «Он як!

 

Певно, я в костьолі!»… Ні!

Придивляюсь - на іконі

Є святий Никола й Юрій,

Що гадюку взяв під коні.

 

Я задеревів. Аж чую -

Кличе ‘д мені голос з неба:

«Най такий буде ваш обряд!»

«Ні, такого нам не треба,

 

Господи!» - відмовив я.

«Чому, хіба ж вам сей поганий?»

Знов питає голос з неба,

І вторують му органи.

 

«Я не кажу,- відповів я,-

Щоб поганий, сохрань боже,

Але совість ботокудська

Зжитись з ним ніяк не може».

 

«А як я вам сам накажу,

Зробите по моїм слові?»

«Господи, ми й против тебе

За свій обряд стать готові!»

 

Отоді просяла церков

Світом веліїм без міри,

І пронісся голос: «Радуйсь,

Мужу кам’яної віри!»

 

Так твердого обрядовства,

Як в тім смирнім ботокуді,

Не було ні в Авраамі,

Ані в Якові, ні в Юді.

 

Тож за тебе й через тебе

Весь той рід благословлю я.

Стійте вічно при однім

І співайте алілуя!

 

В вашім краї най повік

Релігійних війн не буде!

Не за віру, а за обряд

Мете битись, ботокуди!

 

І стоятимете твердо,

Хоть би як враги вас тисли,

Не за зміст, а йно за форму,

За слова, а не за мислі.

 

Мов апостолам, даю вам

Дар пречудний і великий:

Глаголати всуміш всіми

Іностранними язики.

 

А тобі, Нещасний Соло-

Моне, чудний дар даю я,

Дар пророцтва,- лиш співай

Без упину алілуя».

 

Ледве втих небесний голос,

Аж гляджу - кругом змінилось:

З храму щезло все латинство,

Православне все зробилось.

 

Всі ікони візантійські,

З сонцем, місяцем, звіздами,

Попри мене йдуть єреї

З отакими бородами.

 

Вни хрестяться по три рази

І поклони покладають,

А трираменні хрести в них,

Де поглянь, усюди сяють.

 

І сліду нема з органів,

Лиш дяків зо сто нараз

Прогриміли алілуя

І тропар на п’ятий глас.

 

Що сей сон значить? Стихар

І кадильницю святую 41

Дайте ми, а я пророчо

Роз’ясню вам правду всюю».

 

Взяв стихар наш Соломон,

Став кадильницев махати

І против покус