Читати книгу - "Біжи або кохай, Люсі Лі "

Глава 17.2

Цими похмурими роздумами остаточно споганюю собі й так не веселий настрій, тому вирішую відволіктися і все ж таки розгорнути принесені мені подарунки від Стаса. Можливо хоч вони трішки порадують. Бо подарунки я люблю, а у житті мені не часто доводилося їх отримувати. Тим паче як сказав Нат вже скоро заявиться Корецький, а я ще тут прогулююсь по кімнаті у чому мати народила. 

У першому пакунку акуратно загорнута в декілька шарів червоного паперу лежала спідня білизна. А точніше прозорі, тонкі ажурні трусики, бежевого відтінку, що підходив під колір моєї шкіри. Прозоре, тонке мереживо трикутничка було прикрашене розсипом маленьких блискучих каменців, що миготіли на світлі. 

У більшому за розмірами пакунку, знаходилося неймовірно гарне вечірнє плаття сталевого кольору. Надтонка сітка обшита тоненькими пластинами блискіток, що при русі тканини переливаються і спалахують срібними відблисками. Відкрити коробку, в якій як я вже здогадалася було взуття, я вирішила згодом, після того, як приміряю плаття. 

Тільки коли одягла сукню, то одразу зрозуміла, чому трусики були майже прозорими. Збоку плаття красувався величезний відвертий розріз, що доходив мені майже до тазової кісточки. Добре, що трусики були з високою посадкою і через бежевий колір їх не було помітно, а то прийшлося б йти без них. І так складалося враження, ніби я взагалі була без білизни. 

У сукні був лише один довгий рукав, друга ж рука та плече були повністю оголені. Відкриваючи на загальний огляд, ще й значну частину моєї спини. Ось чому бюстгальтер у комплекті був відсутній.

Матінко моя, це куди він мене у такому вигляді спровадити збирається. Та я ж у цьому суцільний голий секс!

І звичайно, весь цей чудовий ансамбль доповнювали чорні замшеві босоніжки, на довжелезній шпильці.

Коли мої збори були майже закінчені у двері твердо постукали.

- Увійдіть, — напружено видихаю. Сама ще не відійшовши від того, яке враження на мене справив мій новий вигляд, світської левиці.

Насилу відірвавшись від свого відображення, обертаюся на того хто прийшов. До кімнати твердим кроком входить господар будинку та розгублено завмирає на порозі.

Чоловік виглядав трішки шокованим, та враженим моєю зовнішністю, я надіюсь що приємно. 

Стас теж виглядає не менш привабливо. Чорний вечірній костюм, вигідно підкреслює міцну чоловічу фігуру. Біла атласна сорочка відтіняє його смагляву шкіру, роблячи акцент на гарних правильних рисах мужнього обличчя. 

Неймовірно вродливий та сексапільний чоловік й мій, принаймні на сьогоднішній вечір. 

Дивлячись на нього я навіть рота відкриваю, замилувавшись. Я і гадки не мала, що Стас може бути ще красивішим ніж є.

- Ти маєш дуже гарний вигляд, Арино, — нарешті відмерши, хрипить осілим голосом, а темні очі миттєво спалахують жадібним вогнем.

Кілька разів мотнув головою, начебто намагаючись скинути навалу, що наринула бачу як Стас робить стрімкий крок до мене. 

- Неймовірно гарний, — додає, підходячи майже у притул.

- Дякую, — збентежено відповідаю, та відчуваю що задоволена посмішка сама по собі розпливається на моїх губах. 

- Настільки, що мені, мабуть, варто подумати над тим, чи не залишити тебе вдома? - скидає смоляну брів, криво усміхаючись у відповідь. - Боюся, що на тебе можуть посягнути, або навіть спробувати вкрасти, — хрипить, нагинаючись до мене ближче. - Треба буде бути дуже пильним, та мабуть, посилити охорону. 

- То може тоді й не варто нікуди йти? – скинувши очі на чоловіка, тихо з надією промовляю. - Показувати мене нікому не доведеться, та й охорона не знадобиться. Мені ще мама казала, що справжнє щастя любить тишу.

- У тебе була дуже мудра матір, і мені шкода що я не матиму змоги із нею познайомитись. Але вибач кошеня, побачивши тебе у цьому образі, тепер я точно не зможу не потішити своє самолюбство. І не похизуватися перед своїми друзями, та недругами тим, який діамант знаходиться у мене в долонях, — гарчіть мені на вушко, притягуючи до себе ближче, та цілує у скроню. - Тому ніяких відмовок, моя люба. Ми йдемо на цей захід і крапка. Тим паче ти сама казала що я тримаю тебе у чотирьох стінах, ось чудова для тебе можливість розвіятися, чи не так? - обпалює мене відвертим поглядом. - А я матиму змогу милуватися твоєю красою, щоб не нудьгувати на цій нудній вечірці. Згодна?

- Ну добре, — протяжно й уривчасто видихаю. - Не дарма ж я мучилася чотири години, доки мені наносили усю цю красу.

- Повір моя маленька, ти й без усієї всієї мішури виглядаєш дуже гарно, ти справжній алмаз який став діамантом, — ніжно проводить долонею по моєму волоссю. - Але правила світських заходів нікуди не дінеш.

- Значить для тебе я лише прикраса, яку ти знайшов та після огранювання, шліфування та полірування вирішив похизуватися перед збіговиськом журналістів, — уїдливо шепочу.  - Я для тебе просто річ, красива річ, яку ти виставлятимеш на загальний огляд. Рабиня, без права голосу, безмовна іграшка, якій не дозволяється прояв справжніх почуттів і емоцій, — мене несе, бо неймовірно заділо таке його порівняння. 

- Тобі відверто відповісти, чи може ми зараз не будемо провокувати скандал, та спокійно спустимося до холу, де вже нас чекають? — погляд чоловіка небезпечно темнішає, а у голосі з'являються сталеві нотки. 

- Нетреба, — розпачливо кидаю чоловіку у відповідь, намагаючись вгамувати сльози, що вже підступили. Бракувало ще собі макіяж зіпсувати, тоді точно Корецький розсердиться. Адже я можу зганьбити своїм попливлим виглядом, пік його тріумфу. Але короткий схлип таки виривається.

Усвідомлення того, як насправді відноситься до мене Стас, боляче ріже по самоповазі.  

- Арино, чому знову очі на мокрому місці? - трішки роздратовано питає, та взявши за підборіддя заглядає у вічі огортаючи мене бурштиновим поглядом. В який забувши про все на світі закортіло поринути з головою. Потонути, на мить уявивши, що ми справжня пара закоханих, а не чужі один одному люди, пов'язані лише домовленістю між нами.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍