Читати книгу - "Невситимі, Анна Мавченко"

- У Мортуарумі з’явилося твоє ім’я. Ми прийшли, щоб попередити. Ти не повинна сьогодні померти. Зроби все можливе, щоб вижити.

- Що… Що ви маєте на увазі? – мені мову відняло від подиву.

Про яку смерть вони говорять? Що за дивні слова? І що таке Мортуарум?

Але обтяжувати себе відповіддю женці не стали. Вони просто синхронно пішли далі.

- Вони щось тобі сказали? – запитав тривожно коханий.

- Ти знаєш, що таке Мортуарум? – натомість поцікавилась, охоплена ляком.

- Поміж смертних ходять легенди, що це книга, в якій записані імена тих, хто невдовзі зустріне свою смерть. Так женці дізнаються, коли й чию душу повинні забрати і провести до примарного порту на корабель Небуття, що розвозить мертвих до воріт Едему та Геєни річкою Нігіль. Але в це мало хто вірить. А що таке? Чому запитуєш?

- Та нічого, – сама не знаю, чому збрехала.

Подумалося, якщо Рейван не почув сказаного дівчиною, отже інформація не адресувалася його вухам. Це бентежило, однак губилося на фоні розуміння: мене попередили про близьку смерть, щоб я могла врятуватися. Але як знати, як правильно діяти? Будь-який мій учинок може стати неправильним і призвести до того, чого мене попросили уникнути. Мені сховатися чи навпаки залишитися серед натовпу? Розповісти комусь про почуте чи шукати вихід із ситуації самотужки?

Нові неприємні новини посіяли в голові хаос і сум'яття. Я завмерла на місці, як укопана, й тупим дезорієнтованим поглядом вчепилася за простір, в якому кілька секунд тому зникли женці.

І що тепер робити?

Може, я щось не так почула? Може, мені збрехали? А, може… й ні.

- Чомусь я тобі не вірю, – вирвав із роздумів голос Рейвана.

Чоловік стояв поруч зосереджений і розсерджений, він пильно вдивлявся мені в очі та хмурився все більше й більше.

- Справді. Для чого мені брехати? – спробувала викрутитися найгіршим чином: підставила під удар нашу взаємодовіру.

Такий собі вихід.

Але єдиний.

- Звідки ж ти тоді знаєш про Мортуарум? – не вгавав чоловік.

- Почула, як це слово назвала та жінка. Сказала, що побачила в ньому ім'я одного з наших гостів. От і все. Сама я нічого не зрозуміла, тому й перепитала, що вона мала на увазі.

Недовірливий погляд коханого цілком виражав його ставлення до сказаного мною, проте я вирішила не відступатися від власних слів. Якщо цей вечір закінчиться добре, я розповім правду. А поки…

А поки намагатимуся вижити.

- Гаразд, – таки кивнув, приймаючи мою відповідь. - Гадаю, нам саме час відкрити сезон танцю. Гості очевидно знудилися просто розмовляти, не варто далі тягнути.

Мені складно уявлялося, як танцювати в такій дивній сукні, але вдіяти нічого не могла. Тому довелося пригадати абсолютно всі деталі танцювального мистецтва, вивчені за останні три тижні.

Грація ніколи не була моєю подругою, але в цьому бою горда перемога залишилася за мною. Жодного разу за три нестерпні хвилини напруженості я не зашпорталася, не наступила Рейвану на ногу, не переплутала рух і не збила жодну іншу пару з-поміж десятків тих, що невдовзі до нас приєдналися. Це направду стало моїм маленьким досягненням, яке змусило пишатися собою ще більше.

Щойно мелодія стихла – танець скінчився. Поки музики налаштовувалися на нові мотиви, перевертень підвів мене до ніші, в якій ховалися зручні диванчики для відпочинку, й ненадовго попрощався.

- Я незабаром повернуся, – пообіцяв він, залишивши на моїх устах відбиток своїх ніжних гарячих губ.

- З нетерпінням чекатиму, – пообіцяла йому у відповідь.

Окрім мене в імпровізованому сховку більше нікого не було. Я цьому, як не дивно, зраділа, адже опинитися наодинці з малознайомим створінням не надто хотілося. Попри плідні тритижневі приготування, я досі не була готова до відкритого протистояння з гігантами цього континенту. Та щиро вірила в те, що так буде не завжди.

Всі ці гуляння, бали, знайомства, уроки – нові й водночас чужі для мене. Вони позбавляють відчуття всеохопної волі, змушують почуватися «не своєю», нерівною. Овечкою у вовчій шкурі або ж лялькою, котру перевдягли на дивний манір. Чимало речей в новій реальності лякають, ускладнюють мені життя, неприємно дивують. Але разом із тим я ні на що не можу скаржитися, бо то був мій свідомий вибір. Мій зухвалий виклик самій собі. І я його рішуче прийняла. Тож тепер пізно ховати кінці у воду. Я повинна відповідати за свої слова та рішення.

Хай якою затишною не була моя схованка, вічно ховатися в її стінах я не могла. Бодай тому, що від випитого шампанського мій сечовий міхур готовий був заплакати.

В прямому сенсі.

Тож я вимушено ненадовго покинула святкову залу й пошкандибала до жіночої вбиральні, яка, на щастя, знаходилася не далеко.

Людей у коридорах було повно. Більшість із них, особливо молоді дівчата, норовили підійти до мене, познайомитися ближче, подружитися, попліткувати… Але я культурно натякала, що поспішаю туди, звідки вони щойно вийшли, й обіцяла відшукати їх згодом.

Упоравшись із нехитрим, але нагальним ділом, я неспішно підійшла до дзеркала, щоби переконатися в ідеальності свого зовнішнього вигляду. Сьогодні мене це насправді турбувало, адже сотні поглядів поважних гостей сходилися на моїй персоні. Вони всі були друзями, партнерами, колегами мого майбутнього чоловіка, тож я боялася не впасти обличчям у бруд. Хотілося бути гідною свого нового статусу, хотілося відповідати високим вимогам аристократичного виміру, хоч як важко це мені давалося.

Лише повернувшись до шумного коридору, раптом збагнула одну дивну річ: за весь вечір я жодного разу не бачила Лідії. А я тут вже понад годину. Навряд чи дівчина так довго збирається. Невже знову щось сталось із сукнею?

Попри нашу з подругою сварку й очевидне розірвання дружби, мені досі важко було відвикнути від хвилювання за неї. Ті жорстокі слова, кинуті в ході нашої останньої серйозної розмови, досі ятрили мені душу, однак вони не виїли моєї любові до тієї, хто все життя був мені за рідну сестру. Тож вирішила перевірити, що так надовго затримало дівчину. Одначе наверх попрямувала запасним ходом – тим, який часто використовують слуги, аби не потрапляти господарям зайвий раз на очі під час роботи. Мені здалося, що, уникнувши натовпу незнайомців, серед яких точно сховалися недруги, я вбережу себе від зайвих ризиків.