Читати книгу - "Бунтівник та аристократка, Крістіна Логоша"

Розділ 16 (2)

                                                                      ***

— Що означає: «Мене звуть Крі…?». Він знову знущається? Ось що ти маєш подумати: Крістіан, Крістофер чи якийсь Крики-тікі-таві?

Я нервово гризла нігті, хоча не робила це з часів навчання у пансіоні. Незнайомець хотів розкрити себе, а я забула дихати, доки він виводив своє ім'я. І, як на зло, він не встиг.

— Нема такого імені.

- Якого?

- Крики-мікі-тики. Це точно можна викреслити зі списку.

— А яке тоді внести?

Трохи замислившись, я відповіла, здригнувшись від того, що сказала:

- Крістоф.

Маріса витріщила на мене очі.

- Ні, цього не може бути. Ти ж його перевіряла. Він же був поруч, коли в тебе були видіння.

— Знаєш, якщо він той незнайомець, є стовідсотковий спосіб у цьому переконатися.

Крістоф повернувся у свій номер під звуки гучної музики, що ллється з боку відкритих дверей на пляж. Його зустрів малиново-рожевий захід сонця над умиротвореним океаном. Чоловік знайшов дружину, що лежить у шезлонгу під навісом у невеликій прибудові, що притулилася між пальмами. Ів, одягнена в червоний закритий купальник, граційно розтяглася, ловлячи останні промені жаркого сонця. Навколо її щиколотки обвилася Маріса, прикрасивши ногу жінки до самого стегна витонченим татуюванням. Крістоф застиг на хвилину, милуючись дружиною, йому захотілося зірвати з неї купальник і торкнутися голого тіла.

— Я замовила шампанське, — безтурботно промовила вона.

— Я думав, що ми сходимо кудись разом.

— Тут такий чудовий вигляд, я не хочу міняти цей шматочок раю на якийсь сірий ресторан.

Вона підвелася і підійшла до Крістофа, простягла келих і ігристим напоєм і, дивлячись у його очі, зробила ковток. Чоловік відчував, що Ів затіяла якусь гру, тож не вирішив пити з келиха.

— Воно отруєне? - Запитав з іронією.

— Так… — вона взяла його келих і випила, — …і тепер ми помремо разом, — вона сіла на лежак, закинувши ногу на ногу. — Як відбулася нарада?

Крістоф сів біля її ніг, не наважуючись зробити ковток. Він досі намагався зрозуміти, що вона задумала.

- Чудово. А що?

- Нічого. Вип'ємо.

Вона осушила келих до дна.

- Вирішила зняти стрес?

— Набираюся хоробрості, — Ів знову наповнила келих, але Крістоф обережно відсунув його. - Не схвалюєш?

- Не люблю п'яних жінок.

В очах Ів з'явився дивний блиск. Вона спустилася з шезлонгу і сіла чоловікові на коліна, обхопила його шию, спостерігаючи за його реакцією.

— Знаєш, я багато думала, — тонкими пальцями Ів розв'язувала краватку на шиї Крістофа, — і вирішила прийняти твою пропозицію.

- Яку саме? — промовив хрипким голосом.

Краватка впала на підлогу поряд. Ів почала розстібати верхні гудзики на сорочці.

— Про чистокровне потомство, — незворушно промовила вона.

Замість відповіді Крістоф підхопив Ів, уклав на лежак. Пристрасно цілуючи дружину, він пестив її давно бажане тіло. Весь світ померк, не було нічого крім них та їхньої пристрасті.

Крістоф був так захоплений, що одразу не помітив, як на веранді спалахнуло автоматичне освітлення, розсіюючи сутінки.

                                                                   ***

Мене лихоманило від його дотиків. Ще трохи – і я забуду, заради чого влаштувала цей фарс. Він цілував, не даючи зробити вдих, викликаючи бажання у відповідь. Я торкнулася його шкіри під сорочкою.

- Ходімо в спальню, - прохрипів він, спускаючи бретельку і покриваючи поцілунками моє плече.

- Ні... мені подобається тут.

— Ходімо, — легкий укус, наче електричний розряд, змусив мене застогнати і прогнутися йому назустріч.

П'яна, я важко взяла себе в руки, розуміючи, що якщо не зроблю цього зараз, то вже не зможу зупинитися. Ніжно провівши рукою по його плечу, я з силою рвонула сорочку, так що ґудзики розлетілися на всі боки.

Не чекаючи цього, Крістоф відсахнувся, показуючи м'язи преса, понівечені шрамами. Такими, як у мене.

- Як ти міг?

Він стільки часу мене обманював, і зараз мені було так боляче, як і тоді, коли я усвідомила, що мене зрадив Ханс. Адже я так хотіла помилитися.

— Ів…

Я вислизнула з-під нього і побігла до кімнати. Крістоф швидко наздогнав мене, обхопив ззаду, не даючи змоги вирватися.

- Відпусти мене! Бачити тебе не хочу.

- Ів, вислухай мене.

- Ти обманщик! Ти мені стільки часу брехав!

Я брикалася, намагаючись вирватися, але проти його сили я не мала шансів.

- Я тебе не обманював, - він підвищив голос. Бачачи, що я не збираюся здаватися, він випустив мене. Піднявши руки вгору, спокійним голосом промовив: — Заспокойся. Я тебе не чіпатиму. Я можу пояснити все.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍