Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

Олена знала про старече слабоумство не з чуток. Прабабуся зведеної сестри страждала на хворобу Альцгеймера. Ця підступна хвороба щодня тишком-нишком відриває в людини шматочок її особистості, частинку її «я», перетворюючи на істоту без пам'яті і без емоцій. Важко уявити, у владі яких почуттів була Елен, коли її маму почала з'їдати безжалісна хвороба. Напевно, вона боролася. За всяку ціну намагалася врятувати.

Думка про Елен, яка відчайдушно намагалася вирвати матір з лап страшної хвороби, несподівано змусила згадати останню розмову з Кастром. Адвокат вважав, що його підзахисна виявилася причетною до справи про вбивство Осяяного Мея через те, що хотіла допомогти близькій людині. Але тоді все сходиться. Цією людиною й була мати. Елен відвідувала королівського лікаря, сподіваючись знайти для неї ліки. Можливо навіть шантажувала Мея, вимагаючи застосування експериментальної магії, про яку ходили чутки. Та Олена б і сама напевно заради мами пішла б багато на що. Але як далеко зайшла Елен? Чи могла вона перестаратися з погрозами? Лена вже не раз чула від адвоката фразу, що докази були не на боці підзахисної. Запитувати у Кастра, що за докази, певна річ не можна було. Але, можливо, Найт поділиться інформацією?

Олена подивилася на принца. Сильні засмаглі руки впевнено лежали на кермі. Сріблясті очі задумливо дивилися на дорогу — здається, розмірковує про щось своє, веде машину на автоматі. Дідько, який же він вродливий! Лена мимоволі замилувалася. Аби ж він був більш зговірливий. Бо зараз знову почне торгуватися.

— Осяяний Найте, чому Елен звинуватили у вбивстві?

— Навіщо це вам? — принц миттю виринув із задумливого стану і подивився на Олену.

Вона закотила очі. Ну от що за дурне питання?

— Якщо мене всі вважають Елен, повинна ж я знати, що та встигла наробити, поки Елен була не я, а вона.

— Справа в тому, що всі докази свідчили проти неї, — почав принц. — Хоча загалом до інциденту Фею вважали дівчиною порядною.

Невже відповідь Олени Найта задовольнила, і він розповість про все, не вимагаючи нічого натомість?

— А конкретніше? Які докази?

— В ніч убивства Осяяний Мей працював допізна. Або ж чекав на когось. Як би там не було, після опівночі він все ще був у своєму кабінеті. Двірник, який чистив паркові алеї, помітив, як близько першої ночі Елен увійшла, а трохи пізніше вийшла з медичного центру.

— Ні, ну, хтозна що двірникові могло привидітися, — знизала плечима Олена. — Може, він якоїсь вашої місцевої настоянки сьорбнув перед нічною зміною щоб зігрітися?

— Фею бачив не лише він. Після опівночі лікар відпустив своїх помічниць. Та, що залишила лабораторію останньої, теж бачила, як Елен заходила до кабінету Осяяного Мея. А вранці лікаря знайшли мертвим.

— І це все? Але ж після Елен його міг відвідати ще хтось.

— Ні, не все. На столику лікаря знайшли дві чашки. В одній з них — недопитий чай з домішками отрути, на іншій — сліди помади Феї.

Олена замислилася. Так, мабуть, докази справді були не на боці Елен. Вони просто кричали про її провину. Але це й насторожувало.

— Наскільки я зрозуміла, Фею ніхто не вважав дурепою. Але якщо вона досить розумна, навіщо залишила докази на столі?

— Так. Ця обставина якраз усіх і бентежила. Тут, у палаці, багато хто не вірив, що вона причетна до вбивства. Підозрювали, що Елен могли підставити. Але Осяяний Падеву — досвідчений обвинувач. Береться за справу лише якщо впевнений у вині підозрюваного. Він зумів довести, що Фею сполохали — їй довелося швидко тікати, тому вона не встигла замести сліди.

В Олени народилася своя версія розвитку подій. Вона вважала, що Елен навряд чи збиралася вбивати Мея. Імовірніше, хотіла просто залякати. Можливо, вона підсипала отруту в чай, і пішла, сподіваючись повернутися за деякий час, коли отрута почне діяти. Планувала шантажувати лікаря. Вимагати ліки для матері в обмін на протиотруту. Але щось її сполохало. З якоїсь причини повернутися вона не змогла.

— В Осяяного Мея могли бути ліки від старечого слабоумства? — поцікавилася Олена.

— Я здогадуюся, куди ви хилите, — Найт сумно похитав головою. — Але ні. Хвороба Альцгеймера невиліковна у Запасному Світі, як і у земному.

— Але ж ходили чутки, що Осяяний Мей проводить якісь заборонені магічні досліди, — заперечила Олена. — Можливо, він зміг розробити ліки, просто їхня ціна була занадто високою — потрібно було надто багато негативної енергії.

— Ні, — вперто повторив принц. — Я добре знав лікаря. У нього не було ліків від старечого недоумства.

— А до речі, — Олена примружилася. Їй не подобалося, що принц захищає лікаря, який причетний до брудних експериментів. — Чому незважаючи на чутки про заборонені магічні досліди, король нічого не робив? Адже він має стежити, щоб магія використовувалася лише на дозволеній території. Чому ж тоді лікаря не відправили до Еурстенцеля?

— З тієї ж причини, через яку не відправили туди вас.

— В сенсі?

— У Наставників дуже високий авторитет. Сама наявність статусу Наставника робить його майже недоторканним.

— То Осяяний Мей теж був Наставником? Чиїм?